Будинок фабриканта Н. Рабиновича
| Будинок фабриканта Рабиновича | |
|---|---|
_-_01.JPG) Будинок влітку 2011 року | |
| 49°04′25″ пн. ш. 33°24′58″ сх. д. / 49.073694° пн. ш. 33.416139° сх. д.Координати: 49°04′25″ пн. ш. 33°24′58″ сх. д. / 49.073694° пн. ш. 33.416139° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Кременчук |
| Дата закінчення спорудження | кінець XIX |
| Адреса | вулиця Софіївська, 73 |
  Будинок фабриканта Рабиновича Будинок фабриканта Рабиновича (Україна)  | |
 Будинок фабриканта Рабиновича у Вікісховищі | |
Будинок фабриканта Рабиновича — історична будівля кінця XIX століття у місті Кременчуці, що розташована на вулиці Софіївській 73. Зараз у ньому розташовується центр стандартизації, метрології та сертифікації.
Історія[ред. | ред. код]
У 1887 році у кварталі між Кривогрязною (нині Троїцька), Міщанською (Софіївська), Приютською (Горького) і Бульварною (Богаєвського) вулицями «Товариство Ф. Сандомирський і Н. Рабинович» побудувало тютюново-махоркову фабрику.
У 1906 році товариство розпалося і Нохім Іцкович Рабинович заснував на його місці власне тютюнове підприємство «Самокат» («Самокатъ»), зі своїми складами і корпусами[1]. Центром підприємства був будинок його власника[2]. Нохім Рабинович був також старостою юдейського молитовного будинку «Бейс-Яків», що розташовувався у будинку його компаньйона Фріделя Сандомирського на тій же вулиці[3].
Після революції 1917 року тут працювала їдальня № 1 для співробітників НКВС та військових курсантів.
Під час нацистської окупації 1941-1943 рр. на території фабрики базувалася німецька автоколона. У післявоєнний час у будинку Рабиновича до кінця 1950-х ще діяла їдальня. Через який час тут розташувалася організація під назвою «Котлонагляд». Станом на 2019 рік, у ньому розташовується Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації.
Будівлю взято під охорону державою як пам'ятку архітектури.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- А.Н.Лушакова, Л.И.Евселевский. Улицами старого Кременчуга. Вид-во «Кременчук». 2001.
- Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1887 год.
- Справочная книжка по Полтавской губернии на 1906 год
- Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1913 год.
- Особняк Рабиновича // Сайт «Наш Кременчуг» http://kremenchug.co.ua/osobnyak-rabinovicha.html
- Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рабинович і «Титанік» (Старий Кременчук). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Особняк Н. Рабиновича в Кременчуге (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 8 вересня 2017.
- ↑ Религиозная жизнь еврейской общины Кременчуга. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 13 грудня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).
