Буковець (Міжгірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Буковець
Буковець, Церква Введення Пр. Богородиці 2010 (5991).jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Міжгірський район
Рада/громада Буковецька сільська рада
Код КОАТУУ 2122480401
Основні дані
Засноване 1649
Населення 465
Поштовий індекс 90021
Телефонний код +380 3146
Географічні дані
Географічні координати 48°37′47″ пн. ш. 23°21′49″ сх. д. / 48.62972° пн. ш. 23.36361° сх. д. / 48.62972; 23.36361Координати: 48°37′47″ пн. ш. 23°21′49″ сх. д. / 48.62972° пн. ш. 23.36361° сх. д. / 48.62972; 23.36361
Середня висота
над рівнем моря
575 м
Місцева влада
Адреса ради 90021, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Буковець,201 , тел. 2-91-59
Карта
Буковець. Карта розташування: Україна
Буковець
Буковець
Буковець. Карта розташування: Закарпатська область
Буковець
Буковець

CMNS: Буковець на Вікісховищі

Бу́ковецьсело в Україні, в Закарпатській області, Міжгірському районі.

Bükköspatak


Буковець вперше згадується в 1649 році під назвою Bukouecz.

Село заснували мешканці поселення Верховина з Прикарпаття.

У 1751 році в селі були дві дерев'яні церкви.Нижня Михайлівська церква була «нова, красна, шинґлами крита...»,вміщувала 200 вірних, мала всі церковні книги, всі нові образи і три дзвони.Верхня церква на 100 вірних була «престара, близько розпадку... Образи дуже давні,без жодної вартості». У 1801 році знову згадуються дві церкви: нижня – добра, верхня – «розпадаюча». За місцевим переказом, одну із старих церков подарували в той час селу Нижній Бистрий, звідки її на початку ХХ сторіччя продали у Вучкове, де після спорудження кам'яної церкви дерев'яну розібрали всередині 1930-хх років.

1801 року село просило кошти з релігійного фонду для будівництва нової церкви посеред села, оскільки існучі церкви «обі не відповідні вірникам, бо малі». Нову церкву збудовали із смерекових брусів і на одвірку вирізали дату спорудження – 1808 рік. Це знову класичне «міжгірське бароко». З трьох зрубів центральний найширший. Бабинець і нава перекриті спільним високим дахом, над вівтарем окремий нижчий дах. Головний фасад прикрашає ще не перероблена ґанкова галерея, аркади голосниць. Башта має своєрідне барокове завершення з приплюснутим гранчастим куполом. Опасання охоплює всі зруби.

В інтер'єрі східний і центральний зруби перекриті арковими склепіннями, над бабинцем – плоске перекриття. Всередині збережено чудові взірці народного різьбарства, деякі походять з давнішої церкви. Напис на жертовнику доніс до нас імена різьбарів: Ісавка Черепанич та Іван Баранишинець виконали роботу 29 квітня 1760 року. Роль правих дияконських дверей виконують царські врата з давнішої церкви. Кілька окремих ікон також походять зі старого іконостасу. Дзвіниця традиційно двоярусна, квадратна в плані, з широким опасанням. Великий дзвін відлито Францом Лехерером у словацькому Пряшеві 1832 року коштом Івана Теслевича. Два менші виготовив Карел Маноушек у чеському місті Брно в 1924 році.

Посилання[ред. | ред. код]