Буревісник (волейбольний клуб, Харків)
.svg){kind=small} «Буревісник» (Харків) 
| |
 | |
| Повна назва |
чоловічий волейбольний клуб «Буревісник»(Харків) |
| Заснований | 1938 |
|---|---|
| Зала | Харківський палац спорту |
| Місткість | 5000 |
| Президент |
|
| Тренер |
|
| Капітан |
|
| Змагання | Чемпіонат УРСР |
| 1971 | 3 |
«Буревісник» — історичний чоловічий волейбольний клуб з м. Харкова, Україна. Заснований у 1938 році. Один із найбільш титулованих чоловічих клубів України з волейболу. Виступав у вищій лізі Чемпіонату СРСР і УРСР. Клуб є сімнадцятиразовим чемпіоном УРСР, дворазовим володарем кубка УРСР, багаторазовим призером і фіналістом чемпіонату і кубка УРСР.
Історія[ред. | ред. код]
У 1938 році студентська команда «Здоров'я» з Харкова під керівництвом граючого тренера Леоніда Бевза посіла 1-е місце на чемпіонаті Української РСР, що проходив у Києві і добилася права брати участь у чемпіонаті СРСР, який вперше розігрували для клубів. У всесоюзних першостях 1938 і 1939 років харківський клуб зайняв 5-е місце, у 1940 — 6-е.
У першому післявоєнному чемпіонаті СРСР, що пройшов у жовтні 1945 року, від Харкова виступав «Локомотив», проте в липні 1946 року студентська команда «Наука», ведена Володимиром Стрікуновим, обіграла залізничників у фіналі першості України і знову стала учасником чемпіонату Радянського Союзу.
У 1954 році, посіла дев'яте, передостаннє місце «Наука» вибула до другого ешелону — клас «Б» СРСР, у наступному сезоні вступила в спортивне товариство «Буревісник» і змінила назву. У 1956 році гравці «Буревісника» Георгій Гафанович, Володимир Горбунов та Борис Ломоносов у складі збірної Української РСР стали чемпіонами I Спартакіади народів СРСР. У 1957 році «Буревісник», який тренував Костянтин Блудов, на фінальному турнірі чотирьох команд у Свердловську повернув собі право грати в дивізіоні найсильніших у СРСР.
У 1959 році «Буревісник» став переможцем Всесоюзних зимових змагань. У команді грали Юрій Венгеровський, Георгій Гафанович, Володимир Горбунов, Едуард Ковпак, Борис Ломоносов, Віктор Пеліпак, Юрій Поярков, тренував колектив Василь Титар.
У 1960-і роки в «Буревіснику» продовжував виступати дворазовий олімпійський чемпіон Юрій Поярков, в 1964 році в команду повернувся з ЦСКА чемпіон Олімпійських Ігор в Токіо Юрій Венгеровський, в 1968 році дебютував Василіюс Матушевас, чемпіон Олімпіади в Мехіко. Вони визначали гру команди, що досягла в другій половині 1960-х стабільно високих результатів у чемпіонатах УРСР і СРСР. У 1967 році Юрій Поярков був капітаном збірної Української РСР, яка завоювала в Москві «золото» IV Спартакіади народів.
У чемпіонаті СРСР 1973 року «Буревісник» під керівництвом Леоніда Сміріна зайняв 12-е, останнє місце і покинув вищу лігу. Причиною невдачі була втрата провідних гравців — завершили кар'єру Юрій Поярков та Юрій Венгеровський, перейшов до ростовського СКА Валерій Ткаченко, а Леонід Ліхно й Олександр Мінак захищали кольори іншого харківської команди — ДБК, яка виступала в першій лізі і при цьому двічі, в 1972 і 1973 роках, виходила до фінальних турнірів Кубка СРСР, обігруючи на шляху до них земляків із «Буревісника».
1973 рік став останнім в історії «Буревісника».
«Буревісник» вписав чимало яскравих сторінок в історію українського і радянського волейболу. Клуб є 17-разовим чемпіоном Української РСР.
У довоєнні роки в харківській команді починали свій спортивний шлях заслужений майстер спорту, заслужений тренер Української РСР, суддя міжнародної категорії Олексій Йосипенко та заслужений майстер спорту, суддя міжнародної категорії Георгій Шелекетін. З бойовими нагородами повернулися з фронтів Другої Світової війни Микола Ваганов, Семен Дорфман, Олексій Йосипенко, Володимир Макрідін, Василь Титар, Георгій Шелекетін і інші майстри харківського волейболу. У команді під керівництвом заслуженого тренера СРСР Василя Титаря виросли олімпійські чемпіони Юрій Поярков, Юрій Венгеровський і Василіюс Матушевас. На науковому і педагогічній ниві проявили себе Георгій Гафанович, Володимир Макрідін і Юрій Поярков.
Досягнення[ред. | ред. код]
Чемпіон (17): 1938, 1939, 1940(зима), 1946, 1947, 1948, 1949, 1951, 1956, 1958(зима), 1958(літо), 1959(зима), 1959(літо), 1960, 1961(осінь), 1966, 1968.
Срібний призер (5): 1950, 1952, 1957(зіма), 1962, 1965, 1970.
Бронзовий призер (4): 1953, 1954, 1957(літо), 1971.
Володар (2): 1959, 1968.
Фіналіст (13): 1946, 1947, 1948, 1950, 1951, 1952, 1957, 1958, 1962, 1963, 1966, 1967, 1969.
Чемпіонат СРСР 
- 5 місце (5): 1938, 1939, 1947, 1966, 1968.
примітки[ред. | ред. код]
- Легендарний связуючий [Архівовано 31 липня 2010 у Wayback Machine.]
- В атаку йшли волейболісти [Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925—2000 гг. Факты и комментарии. — Х. : ХГАДИ, 2004. — 372 с. — ISBN 966-8106-14-8. (рос.)
- «Буревестник» (Харьков) // Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М. : Физкультура и спорт, 1984. — С. 122—123. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- сайт ФВУ [Архівовано 28 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- історія створення українського волейболу [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]