Бєлогуров Микола Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєлогуров Микола Кіндратович
Бєлогуров Микола Кіндратович.jpg
Народився 26 грудня 1907(1907-12-26)
Харків, Російська імперія
Помер 26 червня 2004(2004-06-26) (96 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст, державний діяч
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки

Микола Кіндратович Бєлогуров (26 грудня 1907, місто Харків, тепер Харківської області — 26 червня 2004, місто Київ) — український радянський партійний діяч, журналіст, редактор газети «Правда Украины», завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. Депутат Верховної Ради УРСР 3—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1949—1976 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1926 році учнем шевця. Потім наймитував у заможних селян Куп'янського району Харківщини, куди переїхали його батьки.

У 1928—1931 роках — чорнороб цегельного заводу і маслозаводу Великобурлуцького району Харківщини, секретар і голова Приколотнянської сільської ради Великобурлуцького району.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931—1936 роках — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Великобурлуцького районного комітету ЛКСМУ, секретар редакції районної газети, голова Великобурлуцької районної ради професійних спілок, заступник секретаря районного комітету КП(б)У, редактор Великобурлуцької районної газети «Прапор колгоспника» Харківської області.

У 1936—1941 роках — студент Українського комуністичного інституту журналістики у Харкові. Одночасно працював секретарем партійного комітету інституту.

У 1941 році виконував спеціальні завдання з оборони міста Харкова, служив командиром батальйону першого полку Харківського ополчення. Після важкого поранення був евакуйований у східні райони СРСР.

У 1941—1943 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Безим'янського районного комітету ВКП(б) Саратовської області, начальник політичного відділу Кіровської машинно-тракторної станції Безим'янського району Саратовської області РРФСР.

У 1943—1944 роках — начальник політичного відділу Шипуватської машинно-тракторної станції Великобурлуцького району Харківської області; інструктор відділу пропаганди і агітації, завідувач сектору преси Харківського обласного комітету КП(б)У.

У 1944 — січні 1949 р. — відповідальний редактор харківської обласної газети «Соціалістична Харківщина». Закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).

З січня 1949 року — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

У серпні 1949 — квітні 1950 р. — відповідальний редактор республіканської газети «Правда Украины».

У 1950—1951 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.

У 1952—1953 роках — завідувач відділу художньої літератури і мистецтв ЦК КПУ.

У 1953 — січні 1966 р. — відповідальний редактор республіканської газети «Правда Украины».

У січні 1966 — 25 серпня 1972 р. — голова Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР.

1 вересня 1972 — 22 жовтня 1974 р. — голова Державного Комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі.

З жовтня 1974 р. — на пенсії у місті Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • газета Радянська Житомирщина. Житомир — 1951 р. — лютий.
  • Вісник Книжкової палати : наук.-практ. журн. / Книжкова палата України — Київ: Книжкова палата України, 2004.