Білець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Білець – міра об’єму, близька до кварти (близько 1 літра). Була поширена на території Волині і Наддніпрянської України в XIV – середині XVII століття. Служила для вимірювання об’єму меду та горілки.

Література[ред. | ред. код]

  • Торгівля на Україні. XIV – середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина. Київ, 1990.