Самар Валентина Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Валентина Самар)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Самар.
Валентина Іванівна Самар
Країна  СРСР
 Україна
Місце проживання Київ
Діяльність журналістка
Alma mater Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка
Членство Національна спілка журналістів України
Нагороди
Золота медаль української журналістики
Золота медаль української журналістики

Валенти́на Іва́нівна Сама́р — українська журналістка. Головний редактор Центру журналістських розслідувань. Власний кореспондент тижневика «Дзеркало тижня» у Криму[1]. Член НСЖУ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1989)[2].

1992—1995 році — редактор теле- і радіопрограм на ДТРК «Крим». Паралельно з цим Самар керувала творчим об'єднанням «Острів Крим».

Після цього почала працювати на Чорноморській телерадіокомпанії, де була програмним директором радіо «АСсоль», шеф-редактором служби новин «Волна», автором і ведучою програми «Прозора влада» (1996—2001) та ведучою програми «Питання національної безпеки».

З 1993 року працює власним кореспондентом української служби Бі-Бі-Сі. Сертифікований тренер з журналістики (ВВС World Service Trust)[3][4].

1994—1998 — кореспондент ТК «Нова мова».

1997—2000 — кореспондент програми ТСН на каналі «1+1».

2002—2005 — кореспондент «Нового каналу» в Криму.

Голова правління ГО «Інформаційний прес-центр» та головний редактор Центру журналістських розслідувань[5].

У 2010 році увійшла до складу Робочої комісії з розгляду звернень журналістів, пов'язаних з перешкоджанням їх професійної діяльності у Криму[6].

У зв'язку з анексією Криму Росією Самар у 2014 році переїхала до Києва, де продовжує роботу в Центрі журналістських розслідувань та програмі «Питання національної безпеки» на ЧТРК.

У 2018 році входила до складу журі конкурсу професійної журналістики «Честь професії»[7].

Нагороди[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік — Дмитро Юрійович Коробов. Дочка — журналіст Леся Олегівна Іванова, син — Олександр Дмитрович Коробов[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Валентина Самар — статті автора — dt.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  2. ↑ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ — ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО!» ІМЕНІ КРИМСЬКОГО ПОЕТА ДАНИЛА КОНОНЕНКА ВИЙШОВ НА ФІНІШНУ ПРЯМУ!. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  3. ↑ Валентина Самар
  4. ↑ Кореспонденти в Україні та світі. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  5. ↑ Крым становится одним из самых опасных регионов, — Валентина Самар. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  6. ↑ О создании Рабочей комиссии по рассмотрению обращений журналистов, связанных с препятствованием их профессиональной деятельности. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  7. ↑ Объявлен состав жюри конкурса «Честь профессии». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  8. ↑ Яцуба поздравил и наградил крымских журналистов. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  9. ↑ Собкор «Зеркала недели» Валентина Самар получила премию от «Телекритики». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  10. ↑ Главред «Центра» Валентина Самар стала лауреатом премии за вклад в развитие журналистики Восточной Европы
  11. ↑ Российские, украинские и грузинские СМИ наградили в Осло премией «Свободная пресса». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
  12. ↑ Декларації: Самар Валентина Іванівна від НАЗК. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Самар_Валентина_Іванівна&oldid=36833001