Васильківська водогінна насосна станція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васильківська водогінна насосна станція
Червоноармійська 137.jpg
50° 24′ 53,55″ пн. ш., 30° 31′ 29,36″ сх. д.
Країна Україна Україна
Місто Київ
Розташування м. Київ, вул. Велика Васильківська, 137
Тип будівлі водогінна насосна станція
Стиль Цегляний
Дата заснування 1908
Будівництво 19011908 роки
Статус  Пам'ятка архітектури місцевого значення

Васильківська водогінна насосна станція (Україна)
Васильківська водогінна насосна станція
Васильківська водогінна насосна станція


Васильківська водогінна насосна станція — насосна станція, що постачала воду в район «Новоє Строєніє» (на той час — околиця Києва). Була призначена для експлуатації трьох артезіанських свердловин (двох під крейдяних за номером № 11 і 18 та однієї юрської № 17).

Свердловини[ред. | ред. код]

Свердловини № 11 та 17 розміщувалися безпосередньо у межах садиби, а № 18 — ближче до р. Либідь, недалеко від цегельного заводу О. Бернера.

Другий район водопостачання (т. зв. район середнього тиску), до якого належала Васильківська станція, охоплював:

  • територію Хрещатої долини;
  • територію «Нового Строєнія»;
  • товарну станцію;
  • Кадетський корпус.

Також Васильківську станцію було підключено до магістрального водогону вул. Великої Васильківської.

Ще 1901 року було пробурено під'юрську свердловину № 10, проте її не використовували. А вже 1908 ввели в експлуатацію свердловини № 11 і 17.

Вода проходила декілька етапів. Спочатку потрапляла в сітчате відділення машинної зали для того, щоб насичуватися повітрям, потім — до резервуару ємністю 4800 куб. м., а лише після цього — у водогінну мережу.

Устаткування Васильківської насосної станції не відрізнялося від устаткування Бульварної водогінної насосної станції.

Історія споруди та сучасний стан[ред. | ред. код]

Початково до складу станції входили такі будівлі:

  • будинок станції;
  • будки станції (тобто споруди над свердловинами № 11 і 17);
  • дерев'яний житловий будинок;
  • сарай.

Особливістю архітектурного рішення самого будинку станції у порівнянні з іншими була наявність вікон на торцевій стіні головного машинного приміщення. Ще станом 1949 рік це споруда використовувалася за призначенням.

Попри збережений цегляний будинок, під час останнього ремонту, що був проведений 1998—1999 році постраждав фасад, а приміщення основної машинної зали були переобладнані під офіси.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]