Василь Васильович Устимович
| Василь Васильович Устимович | |
|---|---|
| Устимович Василь Васильович | |
| Народився |
1864 Кременчук |
| Помер |
1924 (?) Кременчук |
| Національність | українець |
| Нагороди | Срібна медаль губернської сільськогосподарської виставки, 1896 |
Василь Васильович Устимович (1864-1924) – громадський діяч, меценат, засновник Устимівського дендрологічного парку (1893).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1864 році у місті Кременчуці Полтавської губернії, у заможній дворянській родині. Устимовичі були занесені до дворянської родовідної книги Полтавської губернії за Указом Герольдії у 1835 році.
Батько – Василь Адріанович був губернським гласним від Кременчуцького повіту, гласним Кременчуцької міської думи, головою з’їзду мирових суддів Кременчуцького «судебного мирового округа», головою дворянства м. Кременчука, почесним піклувальником Олександрівського реального училища, на 1874 рік проживав в Кременчуці за адресою вул. Катерининська, буд. №364. В його будинку по вул. Херсонській розміщувався пансіонат для вихованців щойно організованого Олександрівського реального училища.
Мати – Олександра (Аліна) Платонівна, народилася 20 квітня 1836 року в с. Родзянки (зараз с. Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області). Походила із знатного роду Родзянків.
Василь Васильович Устимович – єдина дитина в родині. Закінчив Кременчуцьке реальне училище.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
В.В. Устимович був досить відомою особою в Кременчуці завдяки своїй активній благодійницькій діяльності.
З 1887 року В.В. Устимович був піклувальником Устимівського земського училища, для якого пожертвував власний будинок та ½ десятини землі, вирішував питання освітлення, поповнення шкільної бібліотеки новими книгами, доплачував вчителям щорічно по 100 рублів. .
З 1888 року був почесним доглядачем Кременчуцького трикласного міського училища, щорічно вносив на йогокористь 150 рублів. Входив як член від земства до Кременчуцької повітової училищної ради. Очолював «Общество вспомоществования нуждающимся ученикам Кременчугского Александровского реального училища». Разом із своєю матір’ю входив до правління «Общества вспомоществования нуждающимся ученицам Кременчугской женской гимназии».
З 1888 року по 1916 рік - гласний Кременчуцького повітового земства. Входив до складу різних комісій: ревізійної, медичної, бюджетної. В складі медичної комісії був санітарним піклувальником Пирогівської та Глобинської волостей. З 1889 до 1907 року – член Товариства Кременчуцьких лікарів. Був також членом повітового відділення піклувального при в’язницях комітету.
18.05.1895 на першому засіданні Кременчуцького відділення Полтавського товариства сільського господарства В.В. Устимовича було обрано членом Ради відділення.
З 1896 року обирався почесним мировим суддею, а з 1908 року – гласним Кременчуцької міської думи[1].
Із заснуванням Кременчуцького відділення Полтавського товариства сільського господарства на першому його засіданні 18.05.1895 року був обраний членом Ради відділення. В подальшому займав у ньому активну позицію. Вавиль Васильович передав проектованому музею сільського господарства свою колекцію із 116 сортів пшениці і 86 сортів вівса. Неодноразово виступав із цікавими доповідями на засіданнях: про гасові двигуни, електричний плуг, власноруч сконструйовану картоплекопалку, засоби знищення лялечок хруща. За колекцію із дендрологічного саду і широке зібрання кактусів, котре мало наукове значення.
Заснування дендропарку[ред. | ред. код]
У 1893 році у с. Устимівка, де В.В.Устимович мав спадок 887 десятин землі і цегельний завод з кількістю робітників 12 чоловік, започаткував перші насадження майбутнього дендропарку на площі 0,15 десятин. У цій справі йому допомагав товариш – лікар Дегтярьов Олександр Іванович. Саме тому ця територія має назву «Дегтярівщина». До речі, Дегтярьов О. І. займався медичною практикою в Кременчуці.
Роботи по устрою парку велися до 1916 року.
За відгуками сучасників у 1915 році: «…В.В. Устимович, страстный любитель садоводства, создал на сравнительно небольшом участке, около 8 десятин площадью, очень интересный парк в смысле разнообразия пород…»[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1896 році В.В. Устимович був нагороджений срібною медаллю губернської сільськогосподарської виставки, яка проходила з 1 по 20 вересня 1896 року у Кременчуці на території Міського саду.
Приватне життя[ред. | ред. код]
В.В. Устимович одружився у 1914 році у віці 50 років.
Після жовтневого перевороту 1917 року його майно, у тому числі й устимівський дендропарк площею 8,44 га, було націоналізовано. Документальних свідчень про подальшу долю Василя Васильовича поки що не знайдено. За усним переданням втрата дендропарку вкрай підірвала його здоров’я. Він довго хворів.
Помер В.В. Устимович близько 1924 року після тривалої хвороби. Був похований на старому Ревівському кладовищі м. Кременчука. Могила не збереглася[3].
Василь Васильович Устимович нащадків по собі не залишив, не збереглась навіть і його світлина.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
09 червня 2022 року на фасаді Кременчуцької міської художньої галереї було відкрито пам'ятну дошку Василю Устимовичу[4].
У місті Глобине вулицю Олега Кошового перейменували на вулицю Василя Устимовича.
У селі Устимівка вулицю Пролетарську перейменували на вулицю Василя Устимовича.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Музиченко. Устимович Василь Васильович - благодійник і громадський діяч (PDF) (Українська) . ТОВ "Кременчуцька міська друкарня". Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2022. Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ Самородов. Василь Устимович: портрет громадянина і паркобудівника (PDF) (Українська) . Полтава "Верстка" 2006.
- ↑ світ, Голоси-загублений. Катерина Сич, 79 років - Голоси: Загублений світ (укр.). Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ Вивчали обличчя 5 поколінь: у Кременчуці відкрили барельєф лікарю та меценату Василю Устимовичу. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 11 червня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Модзалевский В.Л. Малороссийский Родословник. – Киев: Типо – Литография «С.В. Кульженко», 1914.- Том четвертый. – П-С. - СС.546,549,551,561,655,564,309,562
2. ДАПО,ф.379,оп.3,спр.1,арк.711
3. Сторчаков К., Розенталь Г. Справочная и адресная книжка г. Кременчуга на 1875 год. – Кременчуг: Типография и Литография Германа Розенталя. – 1874. – С.74
4. Памятная книжка за 1874г. – Полтава: Типография Губернского правления, 1875. - С.15, 107,109
5. Полтавский адрес – календарь на 1887 год.- Полтава: Типография наследн. Пигуренко, 1886.-С.162,216
6. Памятная книжка и адрес – календарь Полтавской губернии1888год.- Полтава:Типолитография Л.Фришберга, 1887. - С.5,48
7. Адрес – календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1896р.– Полтава: Типография Л. Фришберга, 1896. - С.86,11
8. Адрес – календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1898 год. – Полтава: Типо – Литография губернского правления,1898. - С.160,161,84
9. Памятная книжка Полтавской губернии на 1915 год. - Полтава: Типо – Литография Губернского Правления, 1915. - С.277,284
10. Памятная книжка Полтавской губернии на 1916 год. - Полтава: Типо – Литография Губернского Правления, 1916.- С.207
11. Адрес – календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1899 год. – Полтава: Типо – Литография губернского правления,1899. - С.67,6,8,95
12. Постановление Кременчугского очередного уездного земского собрания ХХХІІ созыва». – Кременчуг, 1896. – С.437
13. Памятная книжка Киевского учебного округа. Полтавская губерния.- Киев, 1890. -Ч.V.- – С.173,177
14. Приложение №3 «Ведомость о земских школах Кременчугского уезда» // Отчет Кременчугской уездной земской управы по народному образованию за 1892 – 1893 учебный год. – Кременчуг,1893. – С.12.
15. Приложение №11 «Ведомость об учительском персонале за 1892–1893гг.» // Отчет Кременчугской уездной земской управы по народному образованию за 1892 – 1893 учебный год. – Кременчуг, 1893.– С.69
16. Адрес – календарь и справочная книжка Полтавской губернии на 1903 год.- Полтава: Типо – Литография Губернского Правления, 1903.- С.24,33
17. Постановления Кременчугского очередного уездного земского собрания ХХVІІ созыва. – Кременчуг, 1892. – С.3
18. Отчет Кременчугской уездной земской управы за 1901 год. – Кременчуг,1902. – С.2
19. Журнал 43 очередного собрания 1907, с докладами и приложениями. – Кременчуг, 1908. - С.26,29
20. Архів КрКМ, спр.№288,арк.11,19
21. Кременчуг // Памятная книжка Полтавской губернии на 1908 год.- Полтава,1908.- С.3,4,20
22. Журналы Полтавского сельскохозяйственного общества 1895 год выпуск четвертый – пятый, июль- ноябрь. – Полтава, 1896. – С.113-116, 134-135
23. Отчет о деятельности Кременчугского отдела Полтавского общества сельского хозяйства. С 1 июня 1899г. по 1 июня 1900г. – Кременчуг, 1900. – С.17,21,23
24. Кременчугская губернская сельско – хозяйственная выставка 1896 года. Отчет распорядительного комитета выставки. – Кременчуг: Издание Кременчугского отдела Полтавского общества сельского хазяйства, 1898. – С.51
25. Проект «Кременчук 100 років тому»// Вісник Кременчука.-2012. - № 46(1631).- С.2
26. Кирьян М.В., Самородов В.Н., Сыч Е.С. Хранить и ценить обязательно. – Полтава: Полтаваиздатполиграфия, 1993. – С.6-8
27. Державний дендрологічний парк «Устимівський».– Полтава:ПП «Дивосвіт»,2013
28. Адресная книга фабрично – заводской и ремесленной промышленности России на 1905 год.-СПб, 1905. - С.277
29. Кременчуг // Памятная книжка Полтавской губернии на 1908 год.- Полтава,1908.-С.3,4,20
30. Кременчук 100 років тому //Вісник Кременчука, 2012. - №52(1637).-С.2
31. Архів КрКМ,спр.№289, арк.23
32. Кременчуг [Електронний ресурс] // Русское слово.-1917.-№88.-пятница.-21апреля.-С2.- Режим доступу: http://www.bogorodsk-noginsk.ru/vlasty/russkoe-slovo-1917-88.htm
33. Коноваленко В. Що загрожує екзотиці Устимівського дендропарку? // Кременчуцька панорама. – 2006.- №32(61). – С.4
34. Фонди Кременчуцького краєзнавчого музею, ІРП.Р.№833
35. Фонди Кременчуцького краєзнавчого музею, ІРП.Ф.№760,761
36. Отчет Полтавского училища садоводства по учебной части за 1914/15 год, по технической, денежной и материальной за 1915 год. – Полтава, 1916. – С.36-37.
37. Устимівська дослідна станція рослинництва. – Полтава: Полтава:ПП «Дивосвіт»,2013