Глобине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глобине
Hlobyne gerb.png Flag of Hlobyne.png
Герб Глобиного Прапор Глобиного
Hlobine 1.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Глобинський район
Рада Глобинська міська рада
Код КОАТУУ 5320610100
Засноване
Перша згадка 1725 як хутора Глобинського
Статус міста з 1976 року
Населення 9571 (01.01.2017)[1]
Площа 17 км²
Густота населення 762 060 осіб/км²
Поштові індекси 39000
Телефонний код +380-5365
Координати 49°23′25″ пн. ш. 33°15′01″ сх. д. / 49.39028° пн. ш. 33.25028° сх. д. / 49.39028; 33.25028Координати: 49°23′25″ пн. ш. 33°15′01″ сх. д. / 49.39028° пн. ш. 33.25028° сх. д. / 49.39028; 33.25028
Висота над рівнем моря 97 м
Водойма р. Сухий Омельник
День міста 26 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Глобине
До обл./респ. центру
 - залізницею 162 км
 - автошляхами 123 км
До Києва
 - залізницею 294 км
 - автошляхами 259 км
Міська влада
Адреса 39000, Полтавська обл, Глобинський р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Вебсторінка Глобинська міськрада
Міський голова Джусь Станіслав Васильович

Commons-logo.svg Глобине у Вікісховищі

Карта
Глобине. Карта розташування: Україна
Глобине
Глобине
Глобине. Карта розташування: Полтавська область
Глобине
Глобине

Гло́бине — місто в Україні, у Полтавській області, адміністративний центр Глобинського району та Глобинської міської ради, у яку, крім того, входять села Кордубанове, Новодорожнє, Новомосковське, Семимогили, Старий Хутір, Черевані та Шепелівка.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Місто Глобине знаходиться за 122 км від обласного центру, за 40 км від Кременчука та за 25 км від Градизька на пересихаючій річці Омельник (Сухий Омельничок, Омельничок), яка через 25 км впадає в річку Псел. На річці кілька великих загат.

На відстані до 1,5 км розташовані села Жуки, Черевані та Новодорожнє. Через місто проходять автомобільна дорога Т 1717 та залізниця, станції Глобине та Черевані.

Історія[ред. | ред. код]

XVIII сторіччя[ред. | ред. код]

Глобине виникло у першій половині XVIII століття біля старого Ромоданівського шляху. Перша згадка про поселення у 1725 році як хутора Глобинського, де було велике «панське» стадо родини Апостолів (згадка у щоденнику П.Апостола). 1728 на Глобинському хуторі збудовано греблю. А Ревізія 1732 року знає вже у Городиській сотні Миргородського полку «село» Глобине («Село Глобыное слободка Рейментарская [себто власність гетьмана Д.Апостола] на купленном грунте вновь поселенная от дач несвободная. В нем посполитих весма убогих 119»). У січні 1760 праонука гетьмана Д.Апостола Катерина Павлівна Апостол передала права на свою спадкову маєтність с. Глобине, с. Сухорабівку, слободи Лузіки, Ушівці, Довгу Греблю матері (Акулині Іванівні) та вітчиму — полковнику Карлу Федоровичу Штофельну.

Гіпотеза про те, що в другій половині XVIII століття власником хутора стає військовий писар Нової Запорізької Січі Іван Якович Глоба є безпідставною. Не виключено, що до факту заснування хутора був причетний хтось з його предків, але аж ніяк не він. Як свідчать історичні джерела, Данило, Іван та Яків Глоби були обрані значковими товаришами із рядових 1-ї Полтавської полкової сотні. Іван Якович Глоба обіймав посаду військового писаря Нової Запорізької Січі в 1765-75рр., брав активну участь у російсько-турецький війні 1768-74 років. Під час зруйнування царськими військами Нової Запорізької Січі 1775 році був звинувачений у непідкоренні російському урядові й засланий до Туруханська. Помер у 1790 році.

З 1775 року новим власником Глобина стає поміщик з Полтави, надвірний радник — П. Я. Руденко. За переписом 1781 року село записане у Городиській сотні Миргородського полку, з ліквідацією полкового устрою віднесено до Городиського повіту Київського намісництва, в 1789 році — до Градизького повіту Катеринославського намісництва, а в 1796 році до Кременчуцького повіту Малоросійської губернії (з 1802 року Полтавської).

XIX сторіччя[ред. | ред. код]

Архангело-Михайлівська церква

У 1833-37 нова власниця села А. А. Руденко (дружина Л. П. Руденка) споруджує нову муровану Михайлівську церкву, при якій 1857 було відкрито церковнопарафіяльне училище на 40 учнів.

В 1851 році Глобине уже стає волосним містечком, у якіму було 428 дворів та 2045 жителів.

Напередодні 1861 у Глобиному було 2 маєтки, що належали нащадкам А. А. Руденко — Магденкам. На рубежі 19 та 20 ст. маєтки належали Є. В. Капніст (дружині І. І. Капніста) та М. О. Шапошникову.

В 1878 році біля Глобиного збудована залізнична станція на лінії Кременчук-Ромодан-Лібава (Лієпая).

У 1894 у Глобиному працювали земський начальник, урядник, земський лікар; земське училище (з 1875), жіноча церковнопарафіяльна школа (з 1891), 4 крамниці, відбувалося 2 ярмарки на рік. За переписом 1900 у Глобиному — 2 сільські громади селян-власників, у яких налічувалося 605 дворів, 4387 жителів; цегельний завод, на якому працювало 18 чоловік, відбувалося 3 ярмарки на рік.

XX сторіччя[ред. | ред. код]

У жовтні та листопаді 1905 в Глобиному сталися заворушення, для придушення яких були викликані війська. За переписом 1910 в Глобиному налічувалося 833 двори, 5028 жителів, винокурний та цегельний заводи, 3 парових млини (один з просушкою і один з крупорушкою). У 19101912 збудовано цукровий завод.

В 1917 році Глобине входить до складу Української Народної Республіки.

В січні 1918 року більшовики в ході радянсько-української війни захопили Глобине.

Навесні 1918 спільні українсько-німецькі війська визволили місто від більшовиків.

Наприкінці квітня 1918, внаслідок Гетьманського перевороту Глобине опиняється в складі Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

Незабаром Глобине знову окупують більшовицькі війська, цього разу — надовго.

Всього по сільраді (з хуторами Кагамлик, Ново-Московське та Старий Хутір) на той час налічувалося 2008 дворів, 9013 жителів. 1920 створено перший радгосп по вирощуванню цукрових буряків.

З 7 березня 1923 року Глобине стає центром Глобинського району Кременчуцького округу і центром міської ради, якій підпорядковані села Кордубанове, Новодорожнє, Новомосковське, Старий Хутір, Черевані, Шепелівка, Семимогили.

У 2-й пол. 20-х рр. у Глобиному створюються кооперативні товариства насіннєводів, конярів, кредитної сільськогосподарської кооперації. З 1927 виникають машинно-тяглові товариства ім. Т. Г. Шевченка, їм. Г. І. Петровського, «КІМ»; ТСОЗи «Перше травня», ім. В. Я. Чубаря, «Червоний хлібороб». У січні 1930 всі вони були об'єднані в колгосп ім. Г. І. Петровського (перший голова — Я. С. Бодаква). 1931 була організована Глобинська МТС. 1929 та 1933 Глобине відвідав голова ВУЦВК Г. І. Петровський. 1934 господарство розділилося на 7 колгоспів. З 1929 став до ладу Глобинський маслозавод. З 1931 у Глобиному почала виходити районна газета «Соціалістичний наступ».

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів міста[2].

З лютого 1932 року до вересня 1937 року Глобине у складі Харківської області, з вересня 1937 віднесено до складу новоутвореної Полтавської області.

1937 бурякорадгосп приєднано до цукрозаводу і створено Глобинський цукрокомбінат, який напередодні Німецько-радянської війни виробляв щодоби понад 600 ц цукру.

У середині 30-х років була зруйнована Михайлівська церква, на місці якої 1940-го відкрито будинок культури на 500 місць.

З 13 вересня 1941 року по 26 вересня 1943 року Глобине під німецькою окупацією. Під час німецької окупації гітлерівці у колишньому приміщенні райвиконкому влаштували катівню, де стратили 207 чоловік, у тому числі радянських партизанів і підпільників, що діяли на території Глобиного та на його околицях. Біля села було розстріляно 86 його жителів, на території цукрозаводу гітлерівцями закатовано сотні військовополонених. На примусові роботи до Німеччини вивезено 426 чоловік. Відступаючи, німці зруйнували маслозавод, цукрокомбінат, МТС та інші промислові підприємства, спалили хати.[3]

13 квітня 1957 року Глобине стало селищем міського типу.

16 грудня 1976 року Глобине віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

З 24 серпня 1991 року місто належить до незалежної України.

Репресовані радянською владою односельці[ред. | ред. код]

1. Герасименко Артамон Вікторович - 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Вантажник елеватора, Заарештований 10 лютого 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р.

2. Дериземля Степан Дмитрович - 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: Полтавська обл. м. Глобине, останнє місце роботи: Бригадир колгоспу, Заарештований 23 жовтня 1944 р., Засуджений Полтавським обласним судом 10 березня 1947 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР до 7 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки., Термін покарання відбував до жовтня 1951 р.

3. Дяченко Афанасій Васильович - 1867 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Опришки Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: Полтавська обл. м. Глобине, останнє місце роботи: Сторож бази райспоживспілки, Заарештований 10 вересня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 17 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу., Вирок виконано 13 жовтня 1937 р.

4. Дупа Яків Олексійович - 1888 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Конюх районного відділу охорони здоров’я, Заарештований 17 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі., Термін покарання відбував у таборах НКВС м. Свободний Хабаровського краю (Російська Федерація).

5. Дупа Павло Олексійович - 1894 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Тесля радгоспу, Заарештований 20 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 25 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі.

6. Дупа Горпина Григорівна - 1886 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Домогосподарка, Заарештована 21 жовтня 1943 р., Засуджена Військовим трибуналом військ НКВС Полтавської обл. 19 жовтня 1944 р. за ст. 54-1 «а» КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років з конфіскацією майна.

XXI століття[ред. | ред. код]

13 серпня 2015 року Глобинська міськрада увійшла до Глобинської міської об'єднаної територіальної громади шляхом об'єднання з Бабичівською, Борисівською, Жуківською, Опришківською і Пирогівською сільрадами Глобинського району.[4][5]

Економіка[ред. | ред. код]

На території Глобиного розміщено такі основні підприємства:

Населення[ред. | ред. код]

  • 1859 — 428 дворів, 2045 жителів[3]
  • 1863 — 437 дворів, 2080 жителів[3]
  • 1886 — 596 дворів, 3645 жителів[3]
  • 1900 — 605 дворів, 4387 жителів[3]
  • 1910 — 833 двори, 5028 жителів[3]
  • 1923 — 6482 жителів[3]
  • 1926 — 8207 жителів, 1739 дворів[3]
  • 1939 — 6640 жителів[3]
  • 1989 — 13,7 тис. жителів[6]
  • 1990 — 13 537 жителів[3]
  • 2001 — 12,9 тис. жителів[6]

Освіта[ред. | ред. код]

У Глобиному знаходяться 4 загальноосвітні школи, із них

  • 1 гімназія
  • 1 школа І-ІІІ ступенів
  • 2 школи І-ІІ ступенів
  • школа мистецтв
  • філія Кременчуцького ПТУ № 5
  • ТСО (ДОСААФ).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник засновнику м. Глобине, І. Я. Глобі.
Пам'ятники Тарасові Шевченку
  • пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • пам'ятники В. І. Леніну (був зруйнований під час Ленiнопаду)
  • пам'ятник загиблим воїнам і підпільникам в 1941—1943 роках
  • пам'ятник загиблим воїнам — односельцям
  • обеліски на братських могилах воїнів Червоної Армії, які загинули в 1941—1943 роках
  • пам'ятник воїнам-визволителям та воїнам-землякам, які не повернулися з фронту Великої Вітчизняної війни
  • стела «50 років ВЛКСМ»
  • пам'ятник комсомольцям 20-х років
  • пам'ятний знак борцям за владу Рад
  • пам'ятник жертвам голодомору в Україні 1932—1933 років
  • пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, які не повернулися з республіки Афганістан
  • памятник засновнику міста, писареві Нової Запорізької Січі — Івану Яковичу Глобі (2012)

У Глобиному видана книга «Глобинщина в роки Великої Вітчизняної війни», «Книга Пам'яті» (автор Т. Г. Ляховенко), у яких висвітлено події Другої Світової війни на території Глобинщини, та закарбовані імена загиблих під час війни земляків, книга «Від хутора до міста» (автор Сорокопуд І. О.)

Видатні люди[ред. | ред. код]

У кінці 19 — на початку 20 століття в Глобиному бував відомий композитор Михайло Миколайович Колачевський

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Глобино. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  3. а б в г д е ж и к л Сайт управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації
  4. Рішення Полтавської обласної ради від 13 серпня 2015 року «Про утворення Глобинської об'єднаної міської територіальної громади Глобинського району Полтавської області та призначення перших місцевих виборів депутатів Глобинської міської ради та Глобинського міського голови»
  5. ВВРУ, 2015, № 46, стор. 2389
  6. а б Державний комітет статистики України

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]