Вей Янь
| Вей Янь | |
|---|---|
 Вей Янь збиває з коня Хуан Чжуна 1854, Утаґава Кунійосі | |
| Псевдо | Веньчан[1] |
| Народився | невідомо Наньян, КНР |
| Помер | 234 Династія Шу ·обезголовлення |
| Країна | Китай |
| Діяльність | офіцер, політик |
Вей Янь (кит.: 魏延; піньїнь: wèi yán; ? — 234) — китайський військовик періоду Саньго. Генерал династії Шу.
Вей Янь походив з селян командирства Іян[2]. Служив Лю Бею. Завдяки ратним подвигам вислужився з рядового солдата до офіцера. Супроводжував його під час відступу з провінції Цзін до країни Шу.
219 року, після призначення Лю Бея Ханьчжунським ваном, отримав замість Чжан Фея посаду голови комнадирства Ханьчжун. У зв'язку з інтронізацією Лю Бея і зансуванням династії Шу, став генералом півночі[3]. Користувався всебічною підтримкою монарха.
Після смерті Лю Бея в 223 році почав втрачати вплив при дворі Шу. Вступив у конфлікт із головним міністром Чжуге Ляном щодо тактики північних походів проти династії Вей. 234 року через сварку із генералом Ян І, наступником Чжуге Ляна, підняв збройне повстання. Загинув від каральних військ під проводом Ма Дая.
У китайському середньовічному «Романі трьох держав» постає як негативний персонаж, що постійно сперечається з Чжуге Ляном.
Вей Янь // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (рос.) Ло Гуань-Чжун. Троецарствие: в 2 т. — Москва: «Художественная литература, 1954. [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.]