Велика біла тиша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика біла тишаPicto infobox cinema.png
The Great White Silence
Постер до фільму «Велика біла тиша», 1924.jpg
Жанр документальний
Режисер Гербер Понтінг
Продюсер Гербер Понтінг
У головних
ролях
Роберт Фолкон Скотт
Оператор Гербер Понтінг
Композитор Саймон Фішер Тернер
Кінокомпанія Gaumont British Picture Corporation
Дистриб'ютор БІК
Тривалість 108 хв.
Мова англійська
Країна Велика Британія Велика Британія
Рік 1924
2011 (відновлений)
Дата виходу 20 травня 2011 (Велика Британія)
IMDb ID 1764657

«Велика біла тиша» (англ. The Great White Silence) — англійський документальний фільм 1924 року, який містить короткі кадри, зняті під час експедиції на «Терра Нова» 1910—1913 років. Головний режисер стрічки — фотограф Гербер Понтінг. Спочатку це був німий фільм, Британський інститут кінематографії відновив і перевидав його у 2011 році з музичним саундтреком Саймона Фішера Тернера[1][2].

Синопсис і виробничі нотатки[ред. | ред. код]

Експедиція на «Терра Нова» була спробою урядів та зацікавлених громадян тодішньої Британської імперії встановити Юніон Джек на Південному полюсі за допомогою людей, поні, собак і примітивних снігоходів, які вивозили санки з бази, розташованої на Антарктичному узбережжі. Документальний фільм зображує очільника експедиції Роберта Фолкона Скотта та його корабель «Тера-Нова», а також людей, які виїжджають з Літтелтона, Нова Зеландія, щоб потрапити в Південний океан та до його дрейфуючого льоду.

Благополучно висадившись на крижане узбережжя острова Росса, режисер слідує за людьми, коли вони встановлюють намети, катаються на лижах і готуються до дослідження Південного полюса. Фільм завершується кадрами дослідників, які відійшли від своєї бази та інтертитрами, які нагадують глядачам про те, що для глядача у 1924 році була відома історія про трагічне завершення експедиції. Скотт та його група з чотирьох супутників так і не повернулися з полюса[1].

Піонерський кінематограф[ред. | ред. код]

Режисер / оператор «Великої білої тиші» Герберт Понтінг

Режисер фільму Гербер Понтінг був першим відомим фотографом, який привіз сінематограф на антарктичний континент і зняв короткі відео про косаток, пінгвінів Аделі, поморників антарктичних, тюленів Ведделла та іншу фауну, а також дослідників, які намагалися «підкорити» континент.

Скотт не обрав Понтінга для його супроводу до Південного полюса. Режисер залишився на базі та вижив зі своїми фільмами, врешті повернувшись до Англії[1].

Сприйняття[ред. | ред. код]

«Велика біла тиша» та відновлений фільм із саундтреком, заснований на одних і тих же кадрах, не мали великого комерційного успіху, режисер Понтінг помер у злиднях. Однак його творчість зрештою була визнана: однією з найбільш високоякісних є серія зображень, що збереглися з так званої Героїчної доби дослідження Антарктики, а «Велику білу тишу» дістали з-під землі, відновили та перевидали у 2011 році[1].

Відгуки про перевипуск були схвальними. Марк Лі з «Дейлі телеграф» назвав фільм «глибоко зворушливим» та «вражаюче потужним»[3]. Кет Кларк із «Гардіан» оцінила фільму у чотири зірки з п'яти та похвалила «прекрасну» реставраційну роботу, виконану БІК[4]. Шон Ексмейкер з «Сіетл пост-інтелідженсер», який переглянув фільм на кінофестивалі німого кіно у Сан-Франциско, написав фільму блискучий огляд. «Вражаючий документальний фільм і документування, яке захоплює», він похвалив «красиві фотознімки», «красномовні» заголовки та «повільне зображення випробувань, нещасних випадків і смертей» за те, що вони «шанобливі та зворушливі». Він також зазначив, що «несподівано вражає надзвичайна оповідь Понтінга, особливо про подію, яку він не зміг сфотографувати [подорож Скотта до полюса]»[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Clarke, Cath (2011-05-19). The Great White Silence - review. The Guardian. Процитовано 2011-09-14. 
  2. Smith, Ian Hayden (2012). International Film Guide 2012. с. 39. ISBN 978-1908215017. 
  3. Marc Lee (19 травня 2011). The Great White Silence, review. The Daily Telegraph. Процитовано 9 серпня 2013. 
  4. Cath Clarke (19 May 2011). The Great White Silence – review. The Guardian. Процитовано 9 серпня 2013. 
  5. Sean Axmaker (24 July 2011). SFSFF 2011: Polar Extremes – “The Great White Silence” and “The Blizzard”. Parallax-View. Процитовано 9 серпня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]

  1. The Great White Silence на сайті IMDb (англ.) 8.0/10 stars (станом на 23.01.2020)
  2. The Great White Silence на сайті Rotten Tomatoes (англ.) 4.2/5 stars (станом на 23.01.2020)