Велична біла тиша
Величнаа біла тиша | |
|---|---|
| The Great White Silence | |
 | |
| Жанр | документальний |
| Режисер | Гербер Понтінг |
| Продюсер | Гербер Понтінг |
| У головних ролях |
Роберт Фолкон Скотт |
| Оператор | Гербер Понтінг |
| Композитор | Саймон Фішер Тернер |
| Кінокомпанія | Gaumont British Picture Corporation |
| Дистриб'ютор | БІК |
| Тривалість | 108 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Рік |
1924 2011 (відновлений) |
| Дата виходу | 20 травня 2011 (Велика Британія) |
| IMDb | ID 1764657 |
 Велична біла тиша у Вікісховищі | |
«Велична біла тиша» (англ. The Great White Silence) — англійський документальний фільм 1924 року, який містить короткі кадри, зняті під час експедиції на «Терра Нова» 1910—1913 років. Головний режисер стрічки — фотограф Гербер Понтінг. Спочатку це був німий фільм, Британський інститут кінематографії відновив і перевидав його у 2011 році з музичним саундтреком Саймона Фішера Тернера[1][2].
Синопсис і виробничі нотатки[ред. | ред. код]
Експедиція на «Терра Нова» була спробою урядів та зацікавлених громадян тодішньої Британської імперії встановити Юніон Джек на Південному полюсі за допомогою людей, поні, собак і примітивних снігоходів, які вивозили санки з бази, розташованої на Антарктичному узбережжі. Документальний фільм зображує очільника експедиції Роберта Фолкона Скотта та його корабель «Тера-Нова», а також людей, які виїжджають з Літтелтона, Нова Зеландія, щоб потрапити в Південний океан та до його дрейфуючого льоду.
Благополучно висадившись на крижане узбережжя острова Росса, режисер слідує за людьми, коли вони встановлюють намети, катаються на лижах і готуються до дослідження Південного полюса. Фільм завершується кадрами дослідників, які відійшли від своєї бази та інтертитрами, які нагадують глядачам про те, що для глядача у 1924 році була відома історія про трагічне завершення експедиції. Скотт та його група з чотирьох супутників так і не повернулися з полюса[1].
Піонерський кінематограф[ред. | ред. код]
Режисер фільму Гербер Понтінг був першим відомим фотографом, який привіз сінематограф на антарктичний континент і зняв короткі відео про косаток, пінгвінів Аделі, поморників антарктичних, тюленів Ведделла та іншу фауну, а також дослідників, які намагалися «підкорити» континент.
Скотт не обрав Понтінга для його супроводу до Південного полюса. Режисер залишився на базі та вижив зі своїми фільмами, врешті повернувшись до Англії[1].
Сприйняття[ред. | ред. код]
«Велична біла тиша» та відновлений фільм із саундтреком, заснований на одних і тих же кадрах, не мали великого комерційного успіху, режисер Понтінг помер у злиднях. Однак його творчість зрештою була визнана: однією з найбільш високоякісних є серія зображень, що збереглися з так званої Героїчної доби дослідження Антарктики, а «Величну білу тишу» дістали з-під землі, відновили та перевидали у 2011 році[1].
Відгуки про перевипуск були схвальними. Марк Лі з «Дейлі телеграф» назвав фільм «глибоко зворушливим» та «вражаюче потужним»[3]. Кет Кларк із «Гардіан» оцінила фільму у чотири зірки з п'яти та похвалила «прекрасну» реставраційну роботу, виконану БІК[4]. Шон Ексмейкер з «Сіетл пост-інтелідженсер», який переглянув фільм на кінофестивалі німого кіно у Сан-Франциско, написав фільму блискучий огляд. «Вражаючий документальний фільм і документування, яке захоплює», він похвалив «красиві фотознімки», «красномовні» заголовки та «повільне зображення випробувань, нещасних випадків і смертей» за те, що вони «шанобливі та зворушливі». Він також зазначив, що «несподівано вражає надзвичайна оповідь Понтінга, особливо про подію, яку він не зміг сфотографувати [подорож Скотта до полюса]»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Clarke, Cath (19 травня 2011). The Great White Silence - review. The Guardian. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 14 вересня 2011.
- ↑ Smith, Ian Hayden (2012). International Film Guide 2012. с. 39. ISBN 978-1908215017.
- ↑ Marc Lee (19 травня 2011). The Great White Silence, review. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 9 серпня 2013.
- ↑ Cath Clarke (19 травня 2011). The Great White Silence – review. The Guardian. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 9 серпня 2013.
- ↑ Sean Axmaker (24 липня 2011). SFSFF 2011: Polar Extremes – “The Great White Silence” and “The Blizzard”. Parallax-View. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 9 серпня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- The Great White Silence на сайті IMDb (англ.)
(станом на 23.01.2020) - The Great White Silence на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
(станом на 23.01.2020)
|
