Венсан Пейон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венсан Пейон
фр. Vincent Peillon
Народився7 липня 1960(1960-07-07)[1][2][3] (64 роки)
Сюрен
Країна Франція
Діяльністьполітик, науковий співробітник
Alma materУніверситет Париж I Пантеон-Сорбонна (1992)[4]
Науковий ступіньдоктор[d][4] (1992) і CAPESd
Науковий керівникHélène Védrined[4]
Знання мовфранцузька[5]
ПосадаДепутат Європейського парламенту[6], Minister of National Educationd, депутат Національної асамблеї Франції, Депутат Європейського парламенту[6], Депутат Європейського парламенту[6], Minister of National Educationd, conseiller maître en service extraordinaire à la Cour des comptesd і Науковий керівник CNRSd
ПартіяСоціалістична партія
РодичіMathieu de Brunhoffd[7]
Брати, сестриAntoine Peillond
У шлюбі зBrigitte Sitbond
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Венсан Бенуа Каміль Пейон (фр. Vincent Benoît Camille Peillon; нар. 7 липня 1960 року) — французький політичний і державний діяч, соціаліст, міністр освіти (2012—2014).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1960 року, син Жиля Пейона, комуніста і банкіра, і Франсуази Блюм — наукового керівника Національного інституту охорони здоров'я та медичних досліджень. Викладав у Кале та Іль-де-Франсі, отримав ступінь агресії у філософії.

У 1992 році вступив до Соціалістичної партії.

Близько десяти років працював в апараті відомих діячів Соціалістичної партії — Лорана Фабіуса, Анрі Еммануеллі та Ліонеля Жоспена [3].

Депутат Національних зборів Франції від 3-го округу департаменту Сомма з 1997 до 2002 року.

Депутат Європейського парламенту з 2004 до 2012 року (достроково здав мандат через призначення до складу французького уряду).

У ході парламентських виборів 2007 року знову виставив свою кандидатуру в 3-му окрузі департаменту Сомма, але програв у другому турі кандидату від Союзу за народний рух Жерому Біньону, відставши від нього на 143 бюлетені (отримав 49,85 % голосів виборців).

2007 року надавав підтримку президентській кампанії Сеголен Руаяль. У 2011 році був прихильником Домініка Стросс-Кана, а потім приєднався до передвиборчої кампанії Франсуа Олланда. Після приходу Олланда до влади Пейон у 2012 році був призначений міністром національної освіти в уряді Жана-Марка Еро. Його основними кроками на цій посаді стало повернення до навчального тижня в чотири з половиною дні для учнів початкової школи та невдала спроба змінити статус вчителя підготовчої школи. У 2014 році відмовився увійти до нового соціалістичного уряду на чолі з Мануелем Вальсом.

У 2014 році знову обрано до Європейського парламенту.

У грудні 2016 року оголосив про свою участь у праймеріз лівих, організованих соціалістами з метою визначення єдиного кандидата лівих сил на президентських виборах 2017 року.

22 січня 2017 року у першому турі праймеріз отримав 6,82 % голосів, посівши четверте місце серед семи учасників та не вийшовши до другого туру[6]. Після перемоги в ньому Бенуа Амона Пейона було призначено політичним радником у його президентській кампанії.

Особисте життя Другим шлюбом одружений з журналісткою Наталі Бенсахель (Nathalie Bensahel), у них є два сини (Елія та Ісаак)[7]. У першому шлюбі став батьком двох дочок.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Sycomore / Assemblée nationale
  2. GeneaStar
  3. Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  4. а б в Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentationMontpellier: ABES, 2001.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. а б в Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  7. https://blogs.mediapart.fr/antoine-perraud/blog/081114/que-viva-thierry-de-brunhoff