Вестник Одесского фотографического общества

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вісник Одеського фотографічного товариства
Вестник Одесского фотографического общества
титульний лист №1 і №2 за 1913 рік
Країна видання Російська імперія
Тематика фотографічна справа
Періодичність виходу 2-6 разів на рік
Мова російська
Головний редактор Г. С. Михайлов-Мучкін
Н.М. Волков (№№ 1, 2 1913)
Видавець Одеське фотографічне товариство
Засновано червень 1912
Дата закриття травень 1914 (1915–1916 виходив під назвою «Русский фотографический вестник»)
Ціна 1 рубль/рік

Вестник Одесского фотографического общества (укр. Вісник Одеського фотографічного товариства) — науково-популярний і художній журнал, присвячений висвітленню діяльності Одеського фотографічного товариства, розробці питань та огляду новин фотографічної справи, а також популяризації мистецтва фотографії.

Історія[ред. | ред. код]

Передплата на Вісник ОФТ

Журнал виходив з періодичністю 2-6 разів на рік, перший номер був за липень 1912 року, останній — березень-травень 1914 року. Передплата на номери 1914 складала 1 рубль за рік з пересилкою. Засновником і головним редактором видання був Григорій Сергійович Михайлов-Мучкін, голова Одеського фотографічного товариства.[1] У 1913 році у зв'язку із складністю суміщення обов'язків головного редактора та голови ОФТ, засновник журналу зосередився на виконанні обов'язків голови товариства. № 1 і № 2 за 1913 видавав відповідальний редактор Микола Михайлович Волков, заступник голови ОФТ. З № 3 до виконання обов'язків головного редактора повернувся Г. С. Михайлов-Мучкін.[2] У 1915—1916 роках журнал виходив 6 разів на рік під назвою «Русский фотографический вестник» (всього вийшло 9 номерів).

Цілі і задачі видання[ред. | ред. код]

Слухачі літніх курсів фотографії при ОФТ, 1912 рю
Святкування 20-річчя ОФТ
Н. А. Носов «Пейзаж». Ілюстрація до № 1-2,1913

У вступній статті, яка вийшла у першому номері Вісника, головний редактор, голова ОФТ Г. С. Михайлов-Мучкін окреслив цілі і характер журналу: перш за все, відображати життя Одеського фотографічного товариства, сприяти популяризації мистецтва фотографії, ведення літопису успіхів фотографічної справи і водночас бути вельми різнобічним і корисним виданням для фотографів, розміщуючи настанови для практичних занять фотографічною справою.

З цією метою в журналі розміщувались оригінальні і перекладні статті і витяги з фотографічних журналів, огляди фотографічної літератури, біографії і некрологи видатних діячів у галузі фотографії, відомості про життя фотографічних товариств, відділів та гуртків, відомості про поточні новини у галузі промисловості і техніки, а також необхідні для фотографів рецепти і практичні роз'яснення.

У журналі було заплановано наступні розділи:

  1. Життя Одеського фотографічного товариства.
  2. Питання фотографії.
  3. Огляд фотографічної літератури.
  4. Біографії і некрологи.
  5. Фотографічні товариства.
  6. Промисловість і техніка.
  7. Поради і вказівки.
  8. Ілюстрації.
  9. До ілюстрацій.
  10. Поштова скринька.

Зміст видання[ред. | ред. код]

Ілюстрація до статті «Фотографування вночі»
Ілюстрація до статті «Декілька слів про композицію»

Перший номер Вісника майже повністю був присвячений святкуванню 20-річчя Одеського фотографічного товариства та підведенню підсумків його діяльності за 20 років.

Кожен номер журналу містив 2-3 ілюстрації, які мали високу якість друку, а також їх критичний розбір художнім редактором видання. 1913 року були започатковані фотографічні конкурси для передплатників.[2]

Крім висвітлення діяльності Одеського фотографічного товариства, журнал публікував багато цікавих для фотографів статей, серед яких «Фотографія на війні в 1904—1905 роках»[3], в якій автор ділився своїм досвідом роботи фотографа на Російсько-Японській війні. У статті «Художній портрет у світопису» автор рекомендує фотографам-аматорам, які вчаться знімати художні портрети, вчитися не у професійних фотографів з ательє, а за картинами художників-портретистів і знайомитися з їх прийомами при писанні портретів.[4]

Окремої уваги заслуговує полеміка навколо пікторіалізму між художником, членом Товариства південноросійських художників Петром Нілусом, який опублікував у номері за 1913 рік статтю «Фотографія — не мистецтво, а його раб»[5], і фотографом, редактором журналу Миколою Волковим, який написав дві статті у відповідь: «На захист світлопису»[6] та «Відповідь на критику художника П. О. Нілуса»[7].

Журнал містив статті про кольорову фотографію, фотографування уночі,[2] дайджести новин і поради для фотографів, зокрема щодо посилення негативів сулемою, застосування жовтих фотофільтрів для друку світлин, рецепти проявителів тощо. У стаття «Декілька слів про композицію» автор ділився з молодими колегами своїм досвідом композиції у пейзажній фотографії.[8] Окрема велика стаття Г. С. Михайлова-Мучкіна була присвячена створенню спеціального навчального закладу для підготовки фотографів, ініціатором і засновником якого він був.

У 1915—1916 роках журнал продовжив виходити під іншою назвою — «Русский фотографический вестник». Зміна назви була пов'язана із участю Російської імперії у Першій світовій війні, і перший номер відкривався пов'язаним з війною «патріотичним» закликом до народу. Видання продовжило дотримуватись програми, окресленої у «Віснику Одеського фотографічного товариства». В останніх номерах видання збільшилось число технічних статей з порадами фотографам. В останній рік видання журнал відзначив на своїх сторінках історично важливу подію — в Одесі відкрився перший в Російській імперії фотографічний навчальний заклад, директором якого був Г. С. Михайлов-Мучкін, голова Одеського фотографічного товариства.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хобта, О. Д. Динаміка розвитку мистецької періодики Одеси 1896-1919 рр (PDF). " Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки 25 (2011): 413-416.
  2. ↑ а б в г Сергеевна, Головина Ольга (2010). Русская Фотографическая периодика (1858-1917 гг. ). Фотография. Изображение. Документ. № 1. ISSN 2221-1764. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  3. ↑ В.П. Гричинский (1913). Фотография на войне в 1904-1905 гг. Вестник Одесского Фотографического Общества. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019.
  4. ↑ Рюмин, Игорь (1913). Художественный портрет в светописи. Вестник Одесского фотографического обществе. Архів оригіналу за 29 серпня 2019.
  5. ↑ Нилус, А. П. (1913). «Фотография — не искусство, а его раб». Вестник Одесского фотографического общества. Одесское фотографическое общество. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019.
  6. ↑ Н. Волков (1913). В защиту светописи. Вестник Одесского фотографического общества. Одесское фотографическое общество. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019.
  7. ↑ Волков, Н.П. (1913). Ответ на критику художника П.А. Нилуса. Журнал Одесского фотографического общества. Одесское фотографическое общество. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019.
  8. ↑ Г. Фехнер (№1, 1913). Несколько слов о композиции. Вестник Одесского фотографического общества. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вестник_Одесского_фотографического_общества&oldid=41950205