Вибори столиці Олімпійських ігор 2008

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2008 висловили 10 міст: Бангкок, Каїр, Гавана , Куала-Лумпур, Севілья, Торонто, Париж, Стамбул, Пекін та Осака. Міжнародний олімпійський комітет після оцінки всіх поданих заявок вибрав 5 міст, з яких треба було зробити вибір на 112-й сесії МОК. Цими 5 містами стали Торонто, Париж, Стамбул, Пекін та Осака.

Кандидатуру Пекіна було обрано 13 липня 2001 року.

Процес виборів[ред. | ред. код]

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[1]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[2] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[3] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[2]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[2] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[4][5] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[6]

Оцінювання[ред. | ред. код]

Робоча група розділила Звіт про оцінку на десять докладних тем і зважень. Робоча група поставила позначку 6 (за шкалою від 0 до 10) як мінімальний необхідний рівень. Ця позначка стосувалася загальної оцінки і оцінки кожної з 10 тем. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо.[7]

Вибули 5 заявок:

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Бангкок Пекін Каїр Гавана Стамбул Куала-Лумпур Осака Париж Севілья Торонто
Таїланд КНР Єгипет Куба Туреччина Малайзія Японія Франція Іспанія Канада
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Проживання 5 10.0 10.0 9.8 10.0 4.4 4.6 3.2 3.9 5.9 6.5 5.1 5.4 9.6 9.8 10.0 10.0 3.6 3.9 7.7 7.9
Умови довкілля і вплив на нього 2 4.3 6.2 5.3 6.8 2.8 3.8 4.3 5.3 5.8 7.2 3.0 4.8 7.0 8.0 7.0 8.0 5.0 6.8 7.5 8.2
Досвід минулих спортивних змагань 2 6.0 7.0 6.0 7.0 5.0 7.0 5.0 7.0 4.5 6.5 5.0 7.0 7.5 8.5 8.5 9.5 7.5 8.5 7.0 8.5
Загальна інфраструктура 5 1.5 3.2 3.8 5.4 0.6 2.3 0.6 1.3 3.7 4.6 4.5 6.7 7.1 8.0 7.6 8.5 3.5 5.0 6.3 7.6
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 1 5.3 6.0 6.8 7.4 5.4 6.1 5.3 6.0 6.1 6.7 5.1 5.7 6.7 6.7 6.7 6.7 6.7 6.7 6.8 7.5
Олімпійське(і) село(а) 4 5.3 6.8 8.0 9.0 4.4 6.5 6.8 8.1 5.5 7.2 5.3 6.8 5.8 8.2 7.2 8.7 7.2 8.6 5.9 8.0
Загальний проект і спадщина 3 4.0 5.0 7.0 8.0 4.0 5.0 4.0 5.0 6.0 7.0 3.0 5.0 6.0 7.0 8.0 9.0 4.0 7.0 6.0 8.0
Безпека і охорона 3 5.4 7.3 6.4 7.7 4.9 6.4 6.3 7.0 5.7 7.1 6.1 7.1 7.4 8.7 7.0 8.4 6.6 7.9 8.0 9.0
Спортивні комплекси 4 3.6 5.9 6.3 7.9 3.1 6.3 2.0 5.3 5.9 7.9 3.1 4.6 6.0 8.0 7.2 8.5 6.5 7.8 7.2 8.6
Транспортна концепція 4 3.7 5.4 6.3 7.6 3.7 4.7 3.6 5.3 6.1 7.6 5.6 7.4 6.9 7.9 7.7 9.0 4.2 6.4 7.5 8.7

Вибори[ред. | ред. код]

Місто НОК 1-й раунд 2-й раунд
Пекін
КНР КНР 44 56
Торонто
Канада Канада 20 22
Париж
Франція Франція 15 18
Стамбул
Туреччина Туреччина 17 9
Осака
Японія Японія 6

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 1 вересня 2004. ISBN 92-9149-001-6. Архів (PDF) оригіналу за 9 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  2. а б в Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  3. Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  4. FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  5. Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  6. The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 6 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  7. Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 14 березня 2008. с. 97. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]