Севілья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 37°22′38″ пн. ш. 5°59′13″ зх. д. / 37.37722° пн. ш. 5.98694° зх. д. / 37.37722; -5.98694

Севілья
Sevilla
Герб Прапор
"No ma dejado" - "Мене не залишили"
Панорама міста
Панорама міста
Розташування міста Севілья
Основні дані
Країна Іспанія
Регіон Андалусія
Населення 699 145 (2007 рік)
Агломерація 1 450 214
Площа міста 141.31 км²
Густота населення 4 947.6 осіб/км²
Поштові індекси 410XX
Телефонний код +34 95*
Географічні координати 37°22′ пн. ш. 5°59′ зх. д. / 37.367° пн. ш. 5.983° зх. д. / 37.367; -5.983
Висота над рівнем моря 7 м
Поділ міста 10 районів
Міста-побратими Краків, Гвадалахара
Міська влада
Веб-сторінка www.sevilla.org
Мер міста Альфредо Санчес Монтесейрін

Севі́лья (ісп. Sevilla, англ. Seville, рос. Севилья) — місто на півдні Іспанії з населенням 699 тисяч жителів, населення Севільської агломерації становить 1 450 214 осіб (2007 рік). Є столицею автономного регіону Андалусія і провінції Севілья. Відповідно до легенди, було засноване міфічним давньогрецьким героєм Гераклом. Нинішня назва міста походить від арабської назви Ісбілія. Іспанською мешканців міста називають «Севілья́ніс».

Зміїна вулиця в Севільї. Етюд. Художник: Ілля Рєпін (1883)

Севілья є четвертим за кількістю населення містом Іспанії та найбільшим містом півдня країни, великим промисловим і торговим центром, а також центром туризму. Севілья відома своїми архітектурними пам'ятками, зокрема палацом Альказар, кафедральним собором, вежами Хіральда та Торре дель Оро, що створюють неповторну панораму міста. Неподалік від Севільї знаходяться історичне місто Кармона та залишки давньоримського міста Італіка.

Розташування[ред.ред. код]

Севілья на карті Андалусії

Місто розташоване в південній частині Іспанії, в західній частині Андалусії на відстані 90 км від кордону з Португалією. Розташована на родючій, добре освоєній рівнині, по обидва боки ріки Гвадалквівір, що є судноплавною для морських кораблів від гирла до Севільї. Древня частина міста розташована на лівому березі Гвадалквівіру й оточена передмістями Лос Умерос, Сестеріа, Баратильо, Карретеріа, Ресолана, Сан Бернардо, Сан Долі й Ла Кальсада, а також Макарена. Від древньої міської стіни з 66 вежами сьогодні залишилися тільки фрагменти. На правому березі ріки розташований район Тріана.

Відстані від Севільї до інших міст Іспанії: Кадіс — 125 км, Кордова — 140 км, Малага — 219 км, Гранада — 250 км, Мадрид — 541 км, Барселона — 1046 км.

Севільська агломерація (червоне) на карті провінції Севілья
Комарка Велика Севілья на карті провінції Севілья
Карта Севільї

Історія міста[ред.ред. код]

Фрагмент давньоримського акведука.

Місто відоме ще з доримської епохи. Під час Пунічних війн місто було ареною боротьби між Карфагеном та Римом. Карфагеняни заволоділи містом в 216 році до н. е., а римляни відвойували його в 206 році до н. е. За часів Римської імперії Севілья відома як Гіспаліс (Hispalis). За Юлія Цезаря місто стає центром провінції Беатика. Архітектурною пам'яткою з римських часів є фрагменти акведука. В 426 році містом заволоділи вандали, а в 441 — свеви. В VI столітті Іберійський півострів, і Севілья разом з ним, стає частиною королівства вестготів. Імператор Візантії Юстиніан в 553 році захоплює місто і робить його частиною своєї імперії, проте в 580 вестготи поверають його собі. У вестготський період в місті жив відомий вчений та релігійний діяч раннього середньовіччя св. Ісидор Севільський, який майже тридцять років був єпископом Севільї. В 590 та 619 роках відбулися перший та другий Севільські церковні собори.

Торре дель Оро — Золота вежа.

В 712 році араби втручаються в династичну суперечку між вестготськими правителями. Того ж року губернатор північної Африки Муса ібн Нусаїр висаджується на південноіспанському узбережжі з вісімнадцятитисячною армією і захоплює Севілью. В 715 році син Муси, Абд аль-Азіз ібн Муса робить її своєю столицею, проте в 717 році його вбивають і столиця мусульманської Андалусії переноситься до Кордови. В 844 році місто зруйнували нормани. Після розпаду Кордовського халіфату в 1023 Севілья стала столицею маленької держави Аббадидів, в 1091 — увійшла до складу держави Альморавідів, а в — 1148 році її захопили Альмохади, які в 1170 році зробили її своєю столицею. За арабської ери місто стало називатися Ісбілія. В період правління Альмохадів було збудовано низку архітектурних пам'яток міста — фортецю Альказар, вежі Хіральда та Торре дель Оро, мури Макарени. Під владою арабів воно залишалося до 23 листопада 1248 року, коли його відвоював для себе король Фернандо III Кастильський після вісімнадцятимісячної облоги.

Після переходу Севільї під владу католицьких королів Кастилії, почався економічний занепад міста, спричинений відходом близько 300 тисяч маврів у конторльовані мусульманськими правителями Гранаду та північну Африку. В 1251 в місті було збудовано верфі. Король Кастилії Педро I дозволив переїзд до Севільї маврських ремісників, які зокрема збудували королівський палац на місці Альказару — колишньої арабської фортеці. В 1391 відбувся погром єврейських городян, які до того часу мешкали під королівським захистом в прилеглому до Альказару кварталі Барріо де Санта Круз. 6 лютого 1481 року в Севільї відбувся перший трибунал іспанської інквізиції, за вироком якого було спалено живцем шістьох осіб.

Вулиця Севільї

Золота доба в історії Севільї розпочалася після відриття Америки Колумбом. У 1503 році в Севільї було засновано так звану Каса де ля Котратацьон (ісп. Casa de la Contratación) — установу, що контролювала торгівлю з колоніями. Таким чином місто отримало монополію на торгівлю з іспанськими колоніями Нового світу і збагатилося. В ті часи Севілья була третім за розміром містом західного світу, її населення сягало 150 тисяч. У 1649 році місто пережило епідемію чуми, внаслідок якої загинуло приблизно половина мешканців (близько 60 тисяч людей). Відтоді почався новий період занепаду міста. Торгова монополія ще тривала до початку XVIII століття, а після замулення Гвадалківіру її було передано у місто Кадіс у 1717 році.

На розвиток міста в XIX–XX століттях наклала свій відбиток бурхлива індустріалізація. В 1929 році в місті відбулася Іберо-Американська виставка, в якій брали участь країни іспаномовного світу. Під час іспанської громадянської війни війська генерала Франциско Франко захопили Севілью в перші дні конфлікту. В 1992 Севілья приймала світову виставку Експо-92, приурочену 500-літньому ювілею експедиції Колумба. Того ж року було відкрито швидкісну залізничну лінію, що з'єднала місто з Мадридом.

Архітектура та визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Архітектура Севільї містить вплививи різних архітектурних стилів: маврського (так званого стилю мудехар), готики, ренесансу, бароко.

Дванадцятигранну вежу Торре дель Оро (Золота вежа) було збудовано в 1220[1] році альмохадами як вартову вежу та оборонну споруду для захисту міста від нападу з боку ріки Гвадалківір. В часи альмохадів від фундаменту Торре дель Оро то іншого форту, на протилежному боці річки натягувався ланцюг, який мав служити перепоною для ворожих кораблів. Останню найвищу добудову було здійснено в 1760 році. На сьогоді в Торре дель Оро знаходиться Морський музей.

Севільський катедральний собор було збудовно в період з 1401 по 1519 роки після Реконкісти шляхом перебудови міської мечеті. Це один з найбільших готичних соборів у світі за площею та об'ємом. У інтер'єрі собору — найдовша нава в Іспанії, багато оздоблена, в тому числі із застосуванням зоолота. В соборі присутні деякі колони та інші частини мечеті, в тому числі відома Хіральда — мінарет, збудований у період 1184-98 роках за наказом альмохадського халіфа Якуба аль-Мансура та перероблений у дзвіницю в XV столітті. Висота Хіральди становить 97.5 метрів. На вершині дзвіниці знаходиться статуя, так звана Ель Хірардільйо, що репрезентує Віру. Усередині вежа підноситься завдяки пандусам, а не сходам, з тим щоб муедзин та інші змогли видертися нагору. Хіральда є найвідомішим символом Севільї. Моделлю для Хіральди (так само як і для її «сестри», вежі Хасана в Рабаті) слугувала мечеть Кутубія в Маракеші. В кафедральному соборі знаходяться декілька гробниць, зокрема гробниця Христофора Колумба.

Іншим прикладом маврської архітектури є палац Альказар, що знаходиться поруч з кафедральним собором. Спочатку там знаходився арабський форт Аль-Муварак, збудований в часи Альмохадів. Нинішнього вигляду Альказар набув після перебудови, розпочатої в 1364 році за наказом короля Кастилії Педра I. Перебудову було здійснено в маврському стилі мудехар арабськими будівельниками, найнятими королем. Альказар є одним з найвизначніших архітектурних пам'яток цього стилю, що збереглися на сьогодні. Монархи-наступники додавали нові елементи, зокрема за правління Карла V з'явилися елементи готики. Визначними елементами Альказару є Двірець дів (ісп. Patio de las Doncellas) та бані пані Марії де Падільї (коханки короля Педра I). В 1503 році до Альказару було добудовано будинок в якому розташувалася Каса де Контратацьон (що іспанською означає Будинок торгівлі) — установа, створена для контролю за торгівлею з іспанськими колоніями. Ця будівля теж несе на собі вплив мудехарського стилю. Зараз там знаходиться Архів Індій.

Севільська ратуша — визначний представник стилю платереско. Її було збудовано в XVI столітті архітектором Дієго де Ріаньйо. Фасад ратуші, що виходить на Плаца Нуева було збудовано в XIX столітті в неокласичному стилі.

Яскравим представником мавританського ренесансу є Плаза де Еспанья — площа, збудована до Іберо-Американської виставки 19291930 років. На площі розташовано напівкруглий будинок головної експозиції, що оточує майже її половину та великий фонтан. Поряд з площею знаходяться колишні павільйони учасників (а це країни іспаномовні країни Центральної та Латинської Америк та провінції Іспанії). Зараз ці будівлі використовуються державними установами, консульствами та музеями.

До значних пам'яток доби бароко належить палац Сан Тельмо, який був і військовим училищем, і резиденцією герцога, і семінарією. Продовжуючи барокову традицію, західну галерею палацу у 19 столітті прикрасили 12 скульптур відомих мешканців Севільї (скульптор Антоніо Сусілья ).

Управління та адміністративний поділ[ред.ред. код]

Мером міста є член Іспанської соціалістичної робітничої партії Альфредо Санчес Монтесейрін. Це його третій поспіль строк на посаді, яку він обіймає з 1999 року. Міська рада складається з 33 депутатів, 15 з яких належатьть до Іспанської соціалістичної робітничої партії, 15 — до Народної партії, i троє до об'єданоє фракції зелених, регіоналістів та лівих.

Севілья ділиться на десять районів: Беллавіста-Ла Пальмера, Каско Антігуо, Керро-Амате, Макарена Норте, Лос Ремедіос, Макарена, Нервіон, Сан Пабло-Санта Хуста, Сур, Тріана.

Населення[ред.ред. код]

Густина населення провінції Севілья за даними Інституту статистики Андалусії.

За даними 2007 року в Севільї мешкало 699 145 чоловік, а в севільській агломерації — 1 450 214 чоловік. На сьогоднішній день Севілья є четвертим за кількістю населення містом Іспанії (після Мадриду, Барселони та Валенсії).

Зміна населення Севільї з часом[2]
1787 1857 1877 1887 1900 1910 1920 1930 1940
Населення 80.915 112.529 134.318 143.182 148.315 158.287 205.529 228.729 312.123
1950 1960 1970 1981 1991 1996 2001 2006 2007
Населення 376.627 442.300 548.072 653.833 704.857 697.487 702.520 704.414 699.145

Клімат[ред.ред. код]

Для Севільї характерний середземноморський клімат з окенічним впливом. Середня річна температура становить 16.2 °C. Таким чином Севілья є одим з найтепліших міст Європи. Найнижчою та найвищою температурами, зафіксованими метеорологічною обсерваторією севільського аеропорта були, відповідно −5,5 °C 12 лютого 1956 року та 46,6 °C 23 липня 1995 року.

Місячний розподіл температур згідно з даними метеорологічної обсерваторії севільського аеропорта
1971–2000 Січ Лют Без Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру середня
макс. температура (°C) 15,9 17,9 21,2 22,7 26,4 31,0 35,3 35,0 31,6 25,6 20,1 16,6 24,9
мін. температура. (°C) 5,2 6,7 8,2 10,1 13,1 16,7 19,4 19,5 17,5 13,5 9,3 6,9 12,2
опади (mm) 65 54 38 57 34 13 2 6 23 62 84 95 534


В середньому на рік припадає 52 дощових дні, 2898 сонячних годин та чотири морозних дні.

Економіка[ред.ред. код]

На 2004 рік на Севілью припадав 31% великих компаній Андалусії та 128 з приблизно 6000 найбільших іспанських компаній. У 2005 році працююче населення севільської агломерації становило 471 947 особу, з яких 329 471 людина (69.81%) працювала в самому місті. Промисловість становить 28% економічної діяльності в Севільї. В ній задіяно 15,2% робочої сили міста (за даними 2005 року). Серед підприємств відомих корпорацій в Севільї та її околицях розташовані заводи фірм Рено, EADS, Heineken, Repsol, Coca-Cola, PepsiCo, Altadis. Сфера послуг здебільшого базується на туризмі, торгівлі та фінансових послугах. В ній задіяно 83,5% працюючого населення.

В околицях Севільї знаходиться низка промислово-технологічних парків:

  • В Дос Германасі знаходиться найбільший промисловий парк Андалусії;
  • В місті Алькала де Гуадаріа знаходиться найбільший в Андалусії за площею промисловий парк;
  • В Parque Científico Tecnológico Sevilla Tecnopolis зібрано компанії, дослідницькі центри та університетські факультети, чия діяльність направлена на розвиток новітніх технологій;
  • Парк Parque Tecnológico y Aeronáutico Aerópolis сфокусований на аваіційну промисловість.

Важливими комунальними підприємствами є:

  • EMASESA (La empresa Metropolitana de Abastecimiento y Saneamiento de Aguas de Sevilla)[2] — відповідає за воподостачання Севільї та одинадцяти навколишніх міст з однойменної провінції (зокрема здійснює управління чотирма водосховищами). Загальна мережа трубопроводів становить блиьзко 2600 км. Також відповідає за каналізацію (загальна довжина каналізаційної мережі становить біля 1600 км), водовідведення, аерацію та очищення стічних вод. До складу EMASESA входить чотири станіції аерації, розашовані в північній, південній, східній та західній околицях міста.
  • LIPASAM (La Empresa Municipal de Limpieza Pública del Ayuntamiento de Sevilla) [3] — відповідає за прибирання та переробку сміття.
  • TUSSAM[4] — оператор громадського автобусного та трамвайного сполучень.

Транспорт[ред.ред. код]

  • Автомобільний транспорт. Севілья сполучується з іншими містами Іспанії такими автошляхами:

  (AP-4E-5):   Севілья-Херес-де-ла-Фронтера-Кадіц.

  (A-66E-803):   Гіхон-Саламанка-Меріда-Севілья.

  (A-92Spain.png):   Севілья-Альмерія-Малага.

  (A-4 E-5):   Мадрид-Кордова-Хаен.

  (A-49E-5):   Севілья-Хуельва-Аямонте-Кордон з Португалією.

  (A-376):   Дос Германас-Утрера.

  (A-431):   Ла Рінконада — Сан Хосе ла Рінконада.

Севільська окружна дорога   (SE-20).

  • Залізниця. Основною залізничною станцією Севільї є вокзал Санта Хуста. Сюди прибувають поїзди з Мадрида, Барселони, Валенсії та інших міст Іспанії. Він є кінцевим пунктом швидкісної залізничної лінії Мадрид — Кордова — Севілья. Планується продовження швидкісної лінії до Хуельви, проте проект затримується оскільки лінія, що планується, має проходити через Національний парк Донана.
  • Порт. Торговий порт знаходиться на річці Гвадалківір, на відстані 80 км від її гирла. Він обробляє в рік близько чотирьох мільйонів тон вантажів. Це єдиний річковий порт Іспанії.

Громадський транспорт[ред.ред. код]

Громадський транспорт Севільї складається з автобусного парку, трамваю та метрополітену. Оператором автобусного та трамвайного сполучень є організація TUSSAM (Transportes Urbanos de Sevilla, Sociedad Anónima Municipal).

  • Автобус. Автобус є основним засобом міського сполучення. Автобусна мережа покриває щільною сіткою все місто. У 2003 році автобусний парк Севільї налічував 368 одиниць, які обслуговували більше сорока маршрутів. Розподіл автобусного парку за моделями має наступну структуру: приблизно половину становлять автобуси виробництва компанії Рено (34% — Renault PR-100, 16% — Renault CityBus), ще 17% — IVECO Pegaso 5522, 33% — моделі інших виробників.
  • Трамвай. У 2005 році почалося спорудження трамвайної лінії, перший етап якої було завершено в жовтні 2007 року. Зараз працююча лінія складається з чотирьох станцій в центрі міста. Заплановане в кінці 2008 року відкриття ще п'яти станцій зв'яже центр міста з головною залізничною станцією — Севілья Санта Хуста.
  • Метрополітен. Відкриття першої лінії Севільського метрополітену відкладалося декілька разів через проблеми з фінансуванням. Планується відкрити першу лінію 30 вересня 2008 року. Ще три лінії знаходяться в стані розробки. Щодо подробиць див. Севільський метрополітен.

Культура[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

  • Головний Архів Індій — архів, що містить надзвичайно велику кількість документів, що стосуються колоніальної історії Іспанії на американському континенті та на Філіпінах в XVI–XIX століттях. Архів містить близько 43 тисячі томів з 80 мільйонами сторінок, біля 8 тисяч карт. Є об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО.
Археологічний музей Севільї
  • Археологічний музей. Засновано в 1879 році. Містить експонати ібрейського, давньоримського, вестготського та ранньохристиянського періодів, зокрема окремі елементи архітектурних споруд, предмети побуту, скульптури, прикраси та культові об'єкти, знайдені під час розкопок в районі Севільї.
  • Музей народного одягу.
  • Музей фламенко.
  • Морський музей. Знаходиться у вежі Торре дель Оро. В ньому знаходяться експонати, що представляють морську історію Севільї, зокрема документи, гравюри, моделі кораблів та навігаційні інструменти.
  • Військовий музей Севільї.

Театри[ред.ред. код]

Гастрономія[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Університет Севільї. Внутрішній двір юридичного факультету.

В Севільї знаходяться такі вищі навчальні заклади:

  • Університет Севільї. Другий за кількістю студентів (73,350 чоловік в 2004 році) універститет Іспанії. Офіційного статусу університету набув в 1551 році.
  • Університет імені Пабло де Олавіди. Засновано в 1997 році, наймолодший державний університет в Іспанії. Також один з найменших за кількістю студентів — в навчальному 2004/2005 році їх налічувалося 9069 чоловік. Названий на честь Пабло де Олавіди, іспано-перуанського політика XIX століття, який доклав багато зусиль для розвитку міста та університету Севільї.
  • Міжнародний університет Андалусії. [5]. Засновано в 1984 році.
  • Університет Фернандо III-CEU, перший приватний університет в Андалусії. Розташований в околиці міста Альхарафе.

Спорт[ред.ред. код]

В Севільї базуються дві футбольні команди: „Севілья ФК“ та „Реал Бетіс“ що виступає у вищій лізі Іспанії (прімера).


Дербі «Севілья»—"Бетіс" є одним з найважливіших дербі в чемпіонаті Іспанії, а також одним із тих що супроводжуються найбільшим насильством. Зокрема, чвертьфінальний матч Кубка Іспанії 28 лютого 2007 року довелось припинити за півгодини до кінця гри внаслідок поранення колишнього тренера «Севільї» об'єктом, кинутим з трибуни. Починаючи з 1915 року, коли перше дербі виграла «Севілья» з рахунком 4:3, відбулося 77 матчів, 35 з яких виграла «Севілья», 26 — «Бетіс», а 16 матчів завершилися нічиєю.

Севілья двічі подавала заявки на проведення Олімпійських ігор (на 2004 та 2008 роки), проте обидві спроби завершилися невдало.

Олімпійський стадіон Севільї (Естадіо Олімпіко) було збудовано в 1999 році для проведення Сьомого чемпіонату світу з легкої атлетики, який відбувся того ж року. Стадіон вміщує 57619 глядачів і є п'ятизірковим футбольним стадіоном згідно з класифікацією УЄФА. У 2003 році на ньому відбувся фінал Кубку УЄФА між «Селтіком» та «Порту».

Місто приймало ігри чемпіонату світу з футболу 1982 (груповий поєдинок СРСРБразилія і 1/2 фіналу ФранціяФРН). У славнозвісному і водночас сумнозвісному півфіналі Франція — ФРН (3:3) в основний час сталося зіткнення німецького воротаря Тоні Шумахера і француза Баттістона, у результаті якого француза було шпиталізовано зі струсом мозку, тріщиною щелепи та кількома вибитими зубами. Після цього епізоду за Шумахером до кінця життя закріпилася слава бездушного грубіяна.

Відомі уродженці міста[ред.ред. код]

Міста побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]