Вилучення запасів корисної копалини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вилучення запасів корисної копалини (рос. извлечение запасов, англ. recovery of reserves, extraction; нім. Ausbringen) — оцінка (міра) повноти використання запасів родовищ корисних копалин при видобутку, повноти добування компонента з вихідної сировини в концентрат при збагаченні видобутої мінеральної сировини.

Розрахунок вилучення запасів[ред. | ред. код]

Вилучення запасів обчислюється як відношення кількості вилученої речовини або компонента, що перейшов внаслідок того або іншого процесу у відповідний продукт (видобуту руду, вугілля, концентрат, штейн тощо), до її кількості у вихідній сировині (родовищі, руді, вугіллі, шихті тощо), виражається у %, або частках одиниці.

Вилучення запасів нафти (газу) оцінюється відношенням величини видобутку до балансових запасів і залежить від в'язкості нафти, колекторних властивостей бокових порід, режиму і методів інтенсифікації при експлуатації покладу. Вилучення запасів нафти в сучасних процесах видобутку становить 30—70 % (за кінцевою нафтовіддачею), газу — 70-85 %, попутного нафтового газу — бл. 70 %.

При видобутку корисних копалин[ред. | ред. код]

При видобутку твердих корисних копалин вилучення запасів визначається за формулою:

де КВ — коефіцієнт дійсного вилучення корисного компонента з балансових запасів; Δ — об'єм видобутої корисної копалини, Β — балансові погашені запаси; а, с, b — середні вмісти корисного компонента при видобутку (а), в балансових запасах (с), у породах, що добуваються (b).

Вилучення запасів зв'язане з втратами (ВT) і розубоженням (Р) такими співвідношеннями:

,

де Π — об'єм видобутих пустих порід, КQ — коефіцієнт зміни якості корисної копалини.

Вилучення запасів при видобутку корисних копалин складає (%):

При збагаченні корисних копалин[ред. | ред. код]

Оскільки в технологічних процесах сировина повністю не розділяється на складові елементи або сполуки, а тільки змінюється концентрація речовин до заданої величини, то вилучення залежить від початкової концентрації α, концентрації в отриманому продукті β і його виходу γ:

Частіше за все вилучення визначають для збагаченого продукту: концентрату, штейну та ін.

При цьому розрізняють:

  • товарне вилучення, що визначається через відношення маси компонента, який вилучається в товарному продукті і сировині;
  • технологічне вилучення, що визначається за концентраціями компонента у вихідному і всіх кінцевих продуктах технологічного процесу.

Розбіжність між товарним і технологічним вилученням вказує на неточність аналізу концентрацій, опробування, суттєві механічні втрати в технологічному процесі.

Вилучення при збагаченні (Е) визначається за загальними формулами (%):

,

де QП, QВ — продуктивність фабрики по продукту, який розглядається і вихідному, т/год; V — вміст компонента у відходах збагачення, %.

Для збагачення вугілля характерним показником розділення є вилучення горючої маси в концентрат:

де  — зольність вихідного продукту; γК,  — вихід та зольність концентрату.

Величина вилучення для різних корисних копалин залежить від досконалості техніки і технології збагачення і перебуває, як правило, в таких межах (%):

Джерела[ред. | ред. код]