Випробування вірності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Випробування вірності
рос. Испытание верности
Жанр мелодрама
Режисер Іван Пир'єв
Сценарист Іван Пир'єв
Петро Тур
Леонід Тур
У головних
ролях
Сергій Ромоданов
Марина Ладиніна
Оператор Валентин Павлов
Композитор Ісаак Дунаєвський
Художник Володимир Каплуновський
Кінокомпанія «Мосфільм»
Тривалість 118 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1954
IMDb ID 0047992

«Випробування вірності» — радянський кінофільм, знятий в 1954 році Іваном Пир'євим на кіностудії «Мосфільм».

Сюжет[ред. | ред. код]

Кінодрама про непрості людські долі, про любов і розлуку, зраду і відданість, що відбуваються в сім'ї робітника Єгора Кузьмича Лутоніна. Андрій Калмиков, чоловік Ольги, старшої дочки Єгора Лутоніна кохає іншу жінку і вечорами після роботи їздить до неї. Андрій дуже страждає від такої подвійності, але нічого не може з собою вдіяти. Нарешті, коханка ставить Андрію жорстку умову: або він розлучається з дружиною, або назавжди забуває про неї. Набравшись сміливості, Андрій йде додому і в усьому зізнається Ользі, яка давно вже про все здогадувалася. Але Андрій — зразковий працівник, член партії і, крім того, займає на заводі одну з керівних посад, маючи особистого шофера. З цієї причини розлучення йому не дають, оскільки вважається, що людина, віддана партії, повинна бути відданою і дружині. В результаті Калмиков втрачає обох своїх коханих жінок. Молодша дочка, Варя, закохується в нового інженера на автозаводі, де працює більшість членів сім'ї, і вже вирішує вийти за нього заміж, але Єгор Лутонін не поспішає давати свою батьківську згоду: щось не подобається йому у цій молодій людині. Незабаром стає зрозуміло, що побоювання не безпідставні: Варін кавалер присвоїв собі винахід закоханого у Варю Петі, а трохи згодом викривається ще й те, що він виплачує частину зарплати за виконавчим листом рідній матері. Варя шокована і пригнічена тим, що він виявляється зовсім не такою людиною, якою вона його собі уявляла. Андрій їде на Чукотку прокладати залізницю. Опинившись на півночі, він все частіше усвідомлює свою помилку і провину по відношенню до Ольги. Через деякий час Варя вирішує їхати на Алтай освоювати цілину, Петя теж хоче їхати, щоб бути поруч з нею. Єгор Кузьмич не відпускає його з заводу, але на прощальному вечорі Петя розкриває свої почуття перед Варею, і в подальшому вони будуть разом. Цього ж вечора додому до Лутоніна приходить колишній шофер Андрія і розповідає Ользі про те, що літак, на якому летів Андрій, зазнав аварії, і він знаходиться в лікарні. Ольга вирішує негайно летіти до нього. У фіналі фільму вона приходить до нього в лікарню, і їх долі знову возз'єднуються. Завершується фільм своєрідною «сповіддю» Єгора Кузьмича Лутоніна перед його старим другом Савою Вікентійовичем Рябчиковим.

У ролях[ред. | ред. код]

Творча група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]