Вівсяники (Козятинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вівсяники
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Козятинський район
Рада/громада Вівсяницька сільська рада
Код КОАТУУ 0521485603
Облікова картка Вівсяники 
Основні дані
Засноване 1755
Населення 834
Площа 4,824 км²
Густота населення 172,89 осіб/км²
Поштовий індекс 22164
Телефонний код +380 4342
Географічні дані
Географічні координати 49°28′13″ пн. ш. 28°55′27″ сх. д. / 49.47028° пн. ш. 28.92417° сх. д. / 49.47028; 28.92417Координати: 49°28′13″ пн. ш. 28°55′27″ сх. д. / 49.47028° пн. ш. 28.92417° сх. д. / 49.47028; 28.92417
Середня висота
над рівнем моря
274 м
Відстань до
обласного центру
56,1 км
Відстань до
районного центру
39,6 км
Місцева влада
Адреса ради 22164, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Вівсяники, вул. Фрунзе, 64, тел. 3-36-42
Сільський голова Ціпцюра Тетяна Василівна
Карта
Вівсяники. Карта розташування: Україна
Вівсяники
Вівсяники
Вівсяники. Карта розташування: Вінницька область
Вівсяники
Вівсяники
Мапа

Вівся́ники — село в Україні, у Вінницькій області, Козятинському районі. Відстань до райцентрустановить близько 39 км і проходить автошляхом Т 0227.

У селі народилася українська письменниця Павлина Андрієнко-Данчук.

У роки війни 1941 - 1945 рр. над територією села під час повітряного бою загинув льотчик Марихін. В увіковічення пам'яті його біля церкви розташований пам'ятник.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Питай, ліва притока Десни.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше село згадується в історичному документі 1755 року, коли збудована Петро-Павлівська дерев`яна церква[1]. В травні 1861 року відбулося заворушення селян, 12 активних учасників його було покарано.[2]

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1864 рік жителів православних 1040, римських католиків 24, євреїв 7; землі 3400 десятин, селище належало Леопольду Павловичу Меленевському (латинського сповідання)[1].

Населення становить 834 особи. За даними перепису населення 2001 року національний склад за рідною мовою: українська 98,2%, російська 1,32%, молдовська 0,24%, білоруська 0,12.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Похилевич, Леонтій Іванович (1864). Сказанія о населенныхъ местностяхъ Киевской губерніи. (россійською). Кіевъ: ипографія Кіевопечерской Лавры. с. 299. 
  2. Голова редколегії Тронько П.Т. (1972). Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. (українською). Київ: Інститут історії АН УРСР. с. 328. 
  3. Банк даних. Перепис населення України 05.12.2001 р. 

Посилання[ред. | ред. код]