Вікіпедія:Перейменування статей/Медичі → Медічі
Медичі → Медічі[ред. код]
Колись стаття так і називалась - Медічі. Проте наведені аргументи про походження прізвища від слова медицина, схилили до перейменування. Правило дев'ятки тут також ні до чого, бо це власна назва (див. Також у власних іншомовних назвах може бути «порушення» «правила дев'ятки» — після д, т, з, с, р відбувається написання і (Дізель, Тіто, Зімбабве, Міссісіпі, Грімм).). Вчора також Romanbibwiss справедливо навів аргументи щодо правильності Медічі:
ось що знаходимо через google books По-перше 323 книжки з Медічі проти 88 з варіантом Медичі. По-друге, серед книжок з Медічі є Українська літературна енциклопедія - с. 381, Енциклопедія історії України: Г-Д, с. 490, УРЕ т. 8 с. 38, натомість Медичі знаходимо в багатьох поважних виданнях, але в жодній енциклопедії.
Також варто перейменувати Медичі (значення) та інші статті. --Erud 08:15, 26 травня 2010 (UTC)
- Біда в тому що до 1993р. винятків не було, офіційно було суцільне ікання, частина книг з тих часів. А потім почали писати відповідно до вимови. --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 11:40, 26 травня 2010 (UTC)
- Біда, шановний, це коли хата згоріла, або урожай зігнив, чи злодюги скотину покрали. Оце — біда. А в даному випадку — це «білянаукова примха» людей, яким нема чим зайнятись, то вони нові правила видумують. Я не філолог, проте своїм «скудным умишком» здогадуюсь, що вимова для РІДНОЇ мови, а чужу вимову, «будь добрий, поважай — і люди тебе поважати будуть» --Helgi 11:50, 26 травня 2010 (UTC)
- Ну так, з бідою це я перебільшив. В італійській мові, як у більшості романських і германських мов — перед звуком «і» приголосні майже зовсім тверді. І чи не почується їм наше «ді» з дуже м’яким приголосним, скажімо як «ґі» (а російський може почутися як «дзі»), вам відповість лише носій італійської, так само лише він зможе сказати, наскільки суттєвим викривленням буде «ди», тому про що дискутувати є, але це треба робити не в Вікіпедії, а в академічних колах. --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 12:19, 26 травня 2010 (UTC)
- А італійці тут ні до чого. Написання має відображати як чує цю саму італійську вимову середній українець. --Рейдер з нікчемного лісу 12:38, 26 травня 2010 (UTC)
- Припускаючи всю свою несередність я чую тверде «д». У нас перед «і» зазвичай вимовляють м’яко. Дилема. --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 12:46, 26 травня 2010 (UTC)
- Поняття «середній українець» може існувати лише в матстатистиці — живої людини такої нема і ніколи не буде. Одні чують так, інші - інакше, проте вимовляти ЧУЖІ власні назви треба намагатись саме так, як роблять їх власники. І писати кирилецею максимально близько до оригінального звучання. І жодних правил, дев'ятки, чи вісімки, видуманих високочолими академіками, які проїдають державні гроші. Невже не зрозуміло, що зі своїм статутом до чужого монастиря не ходять. До речі, за перекручене і'мя, князя, чи царя, імператора, і т.п. в середньовіччі могли вкоротити на голову - без жартів. Отака орфоепія! І ще одне «до речі» — клікніть на вимову слова Лейпціг в німецькій вікі, що Ви почуєте? Ляйпціхь! --Helgi 11:06, 27 травня 2010 (UTC)
- Ляйпцихшь. Треба, ви впевнені що «ді»— менше викривлення ніж «ди»? Ви впевнені що вас не плутає те що приголосний однією буквою позначається? --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 16:13, 27 травня 2010 (UTC)
- Поняття «середній українець» може існувати лише в матстатистиці — живої людини такої нема і ніколи не буде. Одні чують так, інші - інакше, проте вимовляти ЧУЖІ власні назви треба намагатись саме так, як роблять їх власники. І писати кирилецею максимально близько до оригінального звучання. І жодних правил, дев'ятки, чи вісімки, видуманих високочолими академіками, які проїдають державні гроші. Невже не зрозуміло, що зі своїм статутом до чужого монастиря не ходять. До речі, за перекручене і'мя, князя, чи царя, імператора, і т.п. в середньовіччі могли вкоротити на голову - без жартів. Отака орфоепія! І ще одне «до речі» — клікніть на вимову слова Лейпціг в німецькій вікі, що Ви почуєте? Ляйпціхь! --Helgi 11:06, 27 травня 2010 (UTC)
- Припускаючи всю свою несередність я чую тверде «д». У нас перед «і» зазвичай вимовляють м’яко. Дилема. --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 12:46, 26 травня 2010 (UTC)
- А італійці тут ні до чого. Написання має відображати як чує цю саму італійську вимову середній українець. --Рейдер з нікчемного лісу 12:38, 26 травня 2010 (UTC)
- Ну так, з бідою це я перебільшив. В італійській мові, як у більшості романських і германських мов — перед звуком «і» приголосні майже зовсім тверді. І чи не почується їм наше «ді» з дуже м’яким приголосним, скажімо як «ґі» (а російський може почутися як «дзі»), вам відповість лише носій італійської, так само лише він зможе сказати, наскільки суттєвим викривленням буде «ди», тому про що дискутувати є, але це треба робити не в Вікіпедії, а в академічних колах. --Drundia [ˈd̪r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 12:19, 26 травня 2010 (UTC)
- Біда, шановний, це коли хата згоріла, або урожай зігнив, чи злодюги скотину покрали. Оце — біда. А в даному випадку — це «білянаукова примха» людей, яким нема чим зайнятись, то вони нові правила видумують. Я не філолог, проте своїм «скудным умишком» здогадуюсь, що вимова для РІДНОЇ мови, а чужу вимову, «будь добрий, поважай — і люди тебе поважати будуть» --Helgi 11:50, 26 травня 2010 (UTC)
За --Erud 08:15, 26 травня 2010 (UTC)- За Правило дев’ятки слід застосовувати до українських слів, а не до іноземних. --Рейдер з нікчемного лісу 08:39, 26 травня 2010 (UTC)
- За [1]. --日本地理 08:47, 26 травня 2010 (UTC)
- За Ось тут я згоден з Рейдером з нікчемного лісу на всі 102%. --Helgi 11:30, 26 травня 2010 (UTC)
- За коли я започатковував цю статтю то виходив із прізвища (власної назви) італ. Medici. Вважаю що прізвища (також і іншомовні) не треба спотворювати. --Babizhet 12:05, 26 травня 2010 (UTC)
- Рішення: перейменувати за результатами обговорення--Deineka 23:04, 4 червня 2010 (UTC)
