Орфоепія
Мовознавство |
---|
Лінгвістична карта світу |
Пов'язані статті |
![]() |
Орфое́пія,[1] або ортое́пія[2] (грец. ορθος — «правильний», грец. επος — «мова», «мовлення»), — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам.
Під орфоепією часто розуміють взагалі вимову літературної мови і говорять про «добру» та «погану» орфоепію. У науці про мову орфоепія означає розділ, присвячений вимовним нормам. Нормувати дозволено тільки літературні твори, що необхідно для радіомовлення, театру і естради, школи і ораторського мистецтва. Спираючись на знання фонетики даної мови, в тому числі на знання складу фонем і знаків розподілу їх за позиціями, що виходять в слабких позиціях варіаціями і варіантами, орфоепія дає індивідуальні норми для різних ситуацій і вибирає з наявних варіантів вимови той, що понад усе підходить до прийнятих традицій, тенденцій розвитку мови та послідовності в системі.
Кодексом орфоепічних норм є орфоепічний словник, у якому зафіксовані норми літературної вимови за допомогою спеціальних транскрипційних знаків.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Орфоепія // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
- ↑ Ортоепія // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Орфоепія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 166.
![]() |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |