Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ — один з найдавніших патріархатів християн. церкви сх. обряду. Історія заснування розпочалася на III Вселенському соборі в Ефесі (стародавнє місто на тер. сучасної Туреччини) 431 (див. Собори вселенські), де архієпископ Ювеналій просив надати єрусалимському єпископу митрополичі права не лише над Палестиною, а й над Аравією (Аравійський п-ів) і Фінікією (істор. обл. на сх. узбережжі Середземного м., низька берегова смуга сучасних Лівану і Сирії), які перебували під юрисдикцією антіохійського патріарха (див. Антіохійський патріархат). Собор не підтримав цю пропозицію, однак імп. Феодосій II (408—50) надав такі права палестинському митрополитові. На IV Вселенському соборі (у Халкідоні; стародавнє місто на тер. сучасної Туреччини) 451 єрусалимська митрополія отримала статус патріархату. Йому відводилося 4-те місце в диптиху — офіц. списку автокефальних правосл. церков (див. Автокефальна церква). Є.п. підтримували візант. імператори. Діяв у складних умовах араб., згодом осман. завоювання Палестини.

Юрисдикція Є.п. поширюється на Йорданію та Сінайський п-ів (йому підпорядковується Сінайська архієпископія), патріарх титулується Блаженній-шим патріархом Святого Града Єрусалима і всієї Палестини. Синод владик обирає патріарха в церкві св. Воскресіння Христового, де знаходиться Гроб Господній. Тут здавна існує Старогробське братство. Місцем перебування патріарха, як і більшості чл. Синоду, є монастир святих рівноапостольних Константина і Єлени в Єрусалимі. Тут зберігається велика б-ка, архів, є друкарня. Є.п. традиційно підтримував, особливо в 16—17 ст., зв’язки з укр. та рос. правосл. церквами (патріархи Теофан, Паїсій, Досифей II). 1882 було засноване Імператорське рос. правосл. палестинське т-во. Від 1847 діяла (й нині діє) Рос. духовна місія в Єрусалимі. Їй підпорядкований Горній жіночий монастир на околиці міста. Наприкінці 20 ст. Є.п. мав 3 єпархії, 21 єпископа, 20 мона-стирів з 400 ченцями та 130 тис. вірних, переважно арабів.

Література

• Лотоцький О. Автокефалія, т. 2. Варшава, 1938; К., 1999;
• Нагаєвський І. Патріархати, їх початок і значення в церкві та український патріархат: Історично-правна студія. Лондон, 1976; Ігор (Ісіченко), архієпископ. Загальна церковна історія. Харків, 2001.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: О.М. Дзюба.; url: http://history.org.ua/?termin=Erusalymsky_patriarkhat; том: 3