Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНТЕРНАЦІОНАЛ II
ІНТЕРНАЦІОНАЛ II — міжнар. орг-ція соціаліст. партій (див. Партія політична). Заснована 1889 на конгресі соціалістів з різних країн у Парижі (Франція) на засадах колективного членства з метою «визволення праці й людства». Вищим керівним органом І. II був конгрес, у період між конгресами діяв постійний виконавчо-інформаційний орган — Міжнар. соціаліст. бюро. Ідейне лідерство в І. II до 1896 належало Ф.Енгельсу.
У роботі 1-го конгресу І. II брав участь Й.Данилюк — делегат від галицького робітництва. Нелегальний гурток харків. робітників надіслав учасникам конгресу привітання, зачитане співголовою президії зібрання Ш.-В.Жакларом.
Утворення І. II дало поштовх масовому робітн. рухові, проведенню міжнар. акцій солідарності трудящих, центр. місце серед яких посіли щорічні (з 1890) першотравневі демонстрації (див. Перше травня). Станом на 1914 партії, що були чл. І. II, налічували бл. 3,4 млн осіб, а профспілки і кооперативи, які перебували під їхньою опікою, — понад 10 млн і 7 млн відповідно. В Україні виконавцями рішень та постанов І. II були: обидва відгалуження Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовики й меншовики), Бунд, рос. есери (див. Партія соціалістів-революціонерів). 24—25 листоп. 1912 на конгресі в Базелі (Швейцарія) були присутні делегати Української соціал-демократичної партії (УСДП) та Української соціал-демократичної робітничої партії.
На конгресах у Штутгарті (18—24 серп. 1907, Німеччина), Копенгагені (28 серп. — 3 верес. 1910, Данія), Базелі І. II засудив мілітаризм та імперіалізм. Але з початком Першої світової війни низка провідних соціаліст. партій підтримала участь своїх д-в у війні. В Австро-Угорщині таку позицію серед ін. соціаліст. партій посіла й УСДП. Криза й остаточний розпад І. II супроводжувалися виступом рос. більшовиків на чолі з В.Леніним за розрив з ним і створення Комуніст. інтернаціоналу (див. Інтернаціонал Комуністичний). Після I світ. війни справу І. II продовжували Бернський інтернаціонал (1919—22), Міжнародне об-ня соціаліст. партій (1921—23), Соціаліст. робітн. інтернаціонал (з 1923; перестав існувати під час Другої світової війни). Від 1947 діє Соціалістичний інтернаціонал.
Література[ред. код]
История Второго Интернационала, т. 1–2. М., 1965–66;
- Феденко П. Соціалізм давній і новочасний. Лондон–Париж–Мюнхен, 1968;
- Ленін В.І. Крах II Інтернаціоналу (1915). В кн.:
- Ленін В.І. Повне зібрання творів, т. 26. К., 1972;
- Варварцев М.М. Міжнародний соціалістичний конгрес 1889 р. і Росія. «Історичні дослідження: Історія зарубіжних країн», 1987, вип. 13;
- Варварцев Н.Н. Первомая живые истоки: Исторический очерк. К., 1989.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: М.М. Варварцев; url: http://history.org.ua/?termin=Internacional_II; том: 3