Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Всеволод Ольгович

ВСЕВОЛОД ОЛЬГОВИЧ, Всеволод-Кирило Ольгович

(р. н. невід. – 01.08.1146) – князь черніг. (1127– 39) і київ. (1139–46), старший син Олега Святославича й візант. патриціанки Феофано Музалон. Одружився з донькою київ. кн. Мстислава Великого Марією. В.О. вокняжився в Чернігові 1127, вигнавши звідти свого дядька Ярослава Святославича. Від 1134 разом з ін. Ольговичами розпочав боротьбу за Київ з Мономашичами і їхнім главою, київ. кн. Ярополком Володимировичем. Влітку 1135 В.О. з ін. Ольговичами за допомогою половців розбили на р. Супій (прит. Дніпра) Ярополка, і той змушений був віддати їм Посем’я. На поч. 1138 Ольговичі на чолі з В.О. рушили на Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький), збираючись далі напасти на Київ, але побоялись Ярополка, що встиг зібрати велике військо. Ярополк пішов на Ольговичів до Чернігова, його підтримали полоцькі, галицькі князі, а також ін. Мономашичі, угор. загони і орда кочовиків-берендеїв. В.О. вирішив тікати з Чернігова, однак городяни змусили його молити Ярополка про прощення. Після кончини Ярополка (18 лют. 1139) В.О. витіснив з Києва ін. сина Володимира Мономаха – В’ячеслава Володимировича, що вокняжився там. В’ячеслав вернувся до Турова. А 5 берез. 1139 В.О. сів у Києві.

На поч. київ. княжіння В.О. довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Ізяслав Мстиславич, так і від рідні – Ольговичів, що вимагали від нього володінь. Становище дещо стабілізувалося завдяки угоді між В.О. і Мстиславичами: В’ячеславом Володимировичем та Ізяславом Мстиславичем, яким він заповів Київ після своєї кончини. Ольговичі об’єдналися з Давидовичами (ін. черніг. родом, нащадками Давида Святославича) проти В.О., і йому доводилося то воювати з ними, то задобрювати їх подачками у вигляді малих міст і волостей. В.О. був хитрим і гнучким політиком, проте мало піклувався про заг.-рус. інтереси. Використавши Мономашичів для усмирення Ольговичів і Давидовичів та зміцнившись на київ. престолі, В.О. відмовився від обіцянки заповісти Київ В’ячеславу та Ізяславу, а пообіцяв престол своєму братові Ігорю Ольговичу й вимагав від Ізяслава Мстиславича та Володимира Давидовича присягнути йому на вірність, що ті й зробили, утім, не збираючись (як показали подальші події) дотримуватися хресного цілування. В.О. був у близькому союзі з половецькими ханами і користувався їхньою підтримкою в суперництві з ін. рус. князями, що зробило його нелюбимим у народі. Перед смертю В.О. скликав братів і київ. віче, оголосивши про передання влади Ігореві.

П. у м. Вишгород.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Vsevolod_O; том: 1