Переяслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переяслав
Герб Переяслава Прапор Переяслава
Площа Богдана Хмельницького
Вознесенський монастир
Окольний град літописного міста Переяслав
Залишки Воскресенської церкви
Пам'ятник давньоруському співцю Бояну
За годинниковою стрілкою зверху:
Центральна площа міста — майдан Богдана Хмельницького, жовтень 2010 року,
Пам'ятник на честь першої літописної згадки про Україну,
Пам'ятник давньоруському співцю Бояну,
Окольний град літописного міста Переяслав,
Пам'ятний знак на честь автора поеми Слово о полку Ігоревім,
Воскресенська церква
Вознесенський монастир
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Громада Переяславська міська громада
Засноване
Перша згадка 907
Магдебурзьке право 1585
Статус міста з 907 року
Населення 26 273 (01.01.2022)[1]
Площа 32 км²
Поштові індекси 08400 — 08409
Телефонний код +380-4567
Координати 50°03′58″ пн. ш. 31°26′32″ сх. д. / 50.06611° пн. ш. 31.44222° сх. д. / 50.06611; 31.44222Координати: 50°03′58″ пн. ш. 31°26′32″ сх. д. / 50.06611° пн. ш. 31.44222° сх. д. / 50.06611; 31.44222
Водойма Дніпро, Трубіж, Карань й Альта
Назва мешканців перея́славець, перея́славка, перея́славці
Міста-побратими Мцхета, Пайде Кочани, Україна Маріуполь
День міста Третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Переяславська
До станції 30 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 78 км
До Києва
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Рада Переяславська міська рада
Адреса 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Вебсторінка phm.gov.ua
Міський голова Саулко Вячеслав Володимирович

Переяслав у Вікісховищі

Карта
Переяслав. Карта розташування: Україна
Переяслав
Переяслав
Переяслав. Карта розташування: Київська область
Переяслав
Переяслав
Мапа

Перея́слав[a] — місто на сході Київської області України, у Бориспільському районі, центр Переяславської громади. Одне з найдавніших та найбільших міст Русі — вперше згадується у 907, було столицею Переяславського князівства. До 2020 року було центром Переяслав-Хмельницького району. Місто розташоване над річкою Трубіж, лівою притокою Дніпра. Відстань до Києва — 85 кілометрів. Населення — 27 тис. мешканців (1,6 % населення області).

Назва[ред. | ред. код]

Уперше Переяслав згадується 907 року в договорі князя Олега з Візантією[2], у якому Переяслав названо третім руським містом[b].

Назва міста Переяслав від античного міста Славія, столиці князівства Славія, що була розташована на теренах Переяславщини. В назві Пере-я-слав прямо вказано, що перед цим я славія. За Повістю временних літ, назва Переяслав походить від події 992 року: воїн князя Володимира переміг печенізького богатиря і «перейняв у них славу»[c][3]. За іншою — від чоловічого імені Преслав. Назва вживалася як Переяславль, тобто вказувала на те, що місто належало Переяславу або ним засноване.

Переяслав Руський[ред. | ред. код]

У 1152 році Юрій Долгорукий заснував на північному сході Київської Русі місто Переславль-Залєський, основним його населенням були вихідці з Переяслава (про що свідчить зокрема і те що місцеву річку назвали Трубіж[ru]). Щоб відрізняти два міста, Переяслав в XII—XIII століттях інколи називали Переяславль Руський; також ця назва використовується в історіографії[2].

Перемога Кожум'яки над печенігом з «Радзивіллівського літопису».

У XX ст. у російських джерелах місто також має назву Переяславль Южный[4].

Переяслав-Хмельницький[ред. | ред. код]

Приставку Хмельницький місту додали 12 жовтня 1943 року, після відступу нацистських окупантів та відновлення радянського панування[5]. Зміну пояснили метою «вшанування пам'яті великого сина українського народу, державного діяча і полководця України Богдана Хмельницького»[6].

У 2000 році місцева влада спробувала ініціювати повернення місту назви Переяслав. Планували провести місцевий референдум одночасно зі всеукраїнським, але його заблокували комуністи[6].

26 жовтня 2017 року в сесійній залі Переяслав-Хмельницької міської ради відбулось перше пленарне засідання 44-ї чергової сесії VII-го скликання. Депутати міської ради результативно проголосували за повернення історичної назви місту Переяслав[6]. Ця зміна назви формально не підпадає під закони щодо «декомунізації», проте є важливим кроком загальної дерусифікації України[7].

14 грудня 2017 року Київська обласна рада підтримала перейменування[8]. Також розглядається демонтаж пам'ятника на честь 300-річчя Переяславської ради.

19 квітня 2018 року до Верховної Ради України внесено проєкт постанови № 8307. У пояснювальній записці до документа йдеться, що зміну назви міста ініціювали його жителі, які таким чином мають намір повернути історичну назву населеному пункту. Попри це проєкт критикували численні народні депутати, зокрема Олександр Вілкул та Сергій Лещенко.

18 вересня 2019 року на засіданні Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування депутати одноголосно підтримали рішення про перейменування Переяслава-Хмельницького на Переяслав[9]. Проєкт постанови 20 разів потрапляв до порядку денного, проте жодного разу депутати так і не дійшли до розгляду проєкту по суті. У Верховну Раду IX скликання знову внесли проєкт постанови про перейменування.

30 жовтня 2019 року Верховна Рада України перейменувала місто Переяслав-Хмельницький на Переяслав[10].

Географія[ред. | ред. код]

Розташування і фізична географія[ред. | ред. код]

Переяслав розташований на південному сході Київської області в зоні лісостепу. Через місто протікають 3 річки: Трубіж, протяжність по місту — 3,5 км, Альта — 2,5 км., Карань. Місто межує з Канівським водосховищем, площа якого — 51 кв. км, на околиці міста є озеро — 0,52 кв. км.

Межі[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Лівобережжя, зокрема Середня Наддніпрянщина, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6—7°С морозу. Середня температура липня — 19,2°С вище нульової позначки.

Історія[ред. | ред. код]

Київська Русь[ред. | ред. код]

Перша літописна згадка про давній Переяславль у договорі Олега з греками сягає ще 907 року, проте нині історики відкидають можливість існування міста в ті часи через брак археологічних та письменних доказів. Найімовірніше місто заснували наприкінці X ст. Щодо заснування міста та походження назви «Повість минулих літ» подає легенду про Кожум'яку (Кирила, Микиту, Яна)[11]:

«У РІК 6501 [993]. Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то тут печеніги прийшли по тій стороні од Сули. Володимир тоді пішов супроти них і встрів їх на Трубежі коло броду, де нині Переяславль. І став Володимир на сій стороні, а печеніги на тій. І не наважувалися ці на ту сторону, а ті — на сю сторону. І приїхав князь печенізький до ріки, і викликав Володимира, і сказав йому: „Ти випусти свого мужа, а я — свого. Нехай обидва борються. І якщо твій муж ударить моїм, то не будем воювати три роки, якщо ж наш муж ударить вашим, то будем воювати три роки“. Володимир же, вернувшись у табір, послав по табору бирича, говорячи: «Чи нема такого мужа, який би взявся з печеніжином боротися?» І не знайшовся такий аніде.

[...] Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочовиків був один непереможний витязь. Став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь — стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець печеніжина, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем.[11]»

Залишки Спаської церкви XI ст.

Через зручне розташування місто стрімко розвивалося. Наприкінці 1080-х рр. з ініціативи єпископа (митрополита) Єфрема місто набуло свого кам'яного фасаду в єпископській частині дитинця. Саме тоді тут добудували один з найвеличніших храмів Київської Русі — Михайлівський собор. Зі стрімким розвитком, місто швидко вийшло за межі дитинця, і на додаток до нього Переяславль обзавівся окольний містом та передгороддям які разом становили 123—125 га. А його чисельність населення досягла 11—11,5 тис. осіб. Проте вже в 30—40-ві рр. XII ст. розпочинається занепад Переяславля. Хоча саме в цей час збудували укріплення окольного граду, площа міста значно зменшується, і становить всього 20–25 га.

У березні 1239 р. місто спустошили та зруйнували війська хана Батия. На відміну від Києва та Чернігова, тут розмістилася татарська залога, яка унеможливлювала повноцінне відродження міста. Колишнє удільне переяславське князівство перестало існувати, а його землі разом зі столицею включили в нову адміністративну одиницю — Сарайську тьму. Приблизно тоді ж кафедру переяславської єпархії перенесли до ставки хана в Сарай-Берке. Її очільником став призначений митрополитом Кирилом єпископ Феогност[12]. Відтоді місто, хоч і частково заселене, повністю занепадає.

Річ Посполита[ред. | ред. код]

Відродження Переяслава формально розпочалось 6 березня 1585 р., коли король Стефан Баторій надав князю та воєводі київському Костянтину Острозькому привілей «на осажнование мъста Переяславля». За цією грамотою князь мав право «вь томъ то Переяславлю замокъ збудовати». Відновлене місто отримало магдебурзьке право і власний герб, підтверджені потім грамотою Сигізмунда III в 1620 р.[12] Проте згідно з останніми дослідженнями відродження могло початися раніше. Так, згідно з листуванням османського султана Сулеймана II Пишного і короля Сигізмунда І Старого, перший скаржиться що восени 1545 р. прийшли козаки з Переяслава (Яцько й Мануйло), Черкас, Брацлава, Києва та інших замків під Очаків і поробили великі шкоди. Іншим листом під 1570 р., той же Сулейман ІІ вимагав від короля Сигізмунда ІІ Августа кари для козаків, які чинять шкоди татарам, а в українських містах, серед яких згадується й Переяслав, є більше тисячі татарських бранців.

Серед інших визначних моментів річпосполитської частини історії міста була фундація старостою Лукашем Жолкевським (помер 1636 р.) колегіуму єзуїтів у Переяславі, для якої він передав свій маєток — містечко Бубнів з приналежними околицями.[13]

Військо Запорізьке[ред. | ред. код]

Після підписання Куруківської угоди 27 жовтня 1625 року було створено п'ять козацьких полків, а Переяслав став одним з полкових центрів. З введенням Богданом Хмельницьким влітку 1648 року полкового устрою, Переяславський полк повноцінно оформився як однойменна військово-адміністративна одиниця. Він був одним з найбільших у Війську Запорозькому та налічував 18 сотень, а саме місто було важливим центром постачання зброї і харчів для війська. У цей час воно відіграє роль дипломатичного центру держави. Сюди приїздили річпосполитські, московські, угорські, татарські, османські посли.

Війна з Річчю Посполитою обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й османи не були надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Московським царством. У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві нарешті ухвалив рішення про альянс. До Переяслава 31 грудня 1653 року прибуло посольство від московського царя Алєксєя Міхайловіча на чолі з боярином Василем Бутурліним.

Боярин Бутурлін приймає присягу від гетьмана Хмельницького на московське підданство. Російська гравюра 1910 року.

7 січня гетьман зустрівся з царськими послами для уточнення умов союзу й процедури складання присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат московського самодержця, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію, свій республіканський лад і особливий козацький устрій. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Речі Посполитої й Османської імперії.

Зранку 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другій половині дня скликали загальну раду на центральній площі. Зібралася майже вся козацька старшина, керівники полків, по 5—7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани тощо. Переяславський полк був у повному складі.

Вознесенський монастир. Акварель Тараса Шевченка.

По закінченні ради гетьман, полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності послів і московських священників склали присягу московському царю.

До всіх міст і полків України вирушили московські посланці для складання присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання. Також не склали присяги полковники Іван Богун і Мартин Пушкар.

Внаслідок цієї угоди землі Війська Запорозького увійшли до складу Московського царства.

Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Значну територію України охопили народні повстання. У липні 1666 року повстання спалахнуло в Переяславському полку.

Михайлівський монастир. Акварель Тараса Шевченка.

Проте місто розвивалося. У Переяславі функціонували 2 школи — при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. Відбудували Михайлівську церкву, зруйновану татарами. Коштом гетьмана Івана Мазепи звели головний собор Вознесенського монастиря.

Подальша історія[ред. | ред. код]

Після ліквідації на Лівобережній Україні полкового устрою 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а від початку XIX ст. — Полтавської губернії (Переяславський повіт обіймав 16 волостей).

Місто зростало. Так, 1816 року кількість населення становила 6720 жителів, 1865 року — вже 10 835 осіб.

У поміщицьких господарствах Переяславщини розвивалися цукроваріння, винокуріння, виробництво зернових. У самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім землеробства, люди займалися кустарними промислами: ткацтвом, чинбарством, шевством.

Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки.

Наприкінці XIX ст. у місті діяли 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковнопарафіяльна школа.

Значну частину культурних пам'яток Переяслава знищили під час атеїстичної боротьби 1930-х рр. та в роки Другої світової війни: Покровський собор, Вознесенський монастир та інші. Під час Голодомору 19321933 в місті й районі загинуло 26 878 осіб. Ще 8800 життів переяславців забрала війна.

Попри на тисячолітню історію, 12 жовтня 1943 року, відразу після повернення радянської влади, указом Президії Верховної Ради СРСР місто перейменували в Переяслав-Хмельницький. Науковці тривалий час дискутували про доцільність повернення історичної назви. Нарешті, 26 жовтня 2017 року, депутати міської ради підтримали рішення про повернення місту історичної назви. За Переяслав проголосували 22 депутати (з 35), 2 — були проти, 2 — утрималися, 2 не голосували, 7 відсутніх. Цю ідею міська влада мала намір реалізувати шляхом референдуму ще у 2000 році, однак тоді проєкт заблокували представники комуністів[14].

З 1975 року Переяслав-Хмельницький — місто обласного значення. За тодішнім звичаєм, «за успіхи в соціально-економічному та культурному розвитку» 1979 року уряд СРСР нагородив місто орденом Дружби народів.

1999 — Переяслав-Хмельницький третім в Україні зареєстрував статут територіальної громади. Того ж року відродили давній герб Переяслава і затвердили його прапор.

Створений 1986 року — спершу як Переяслав-Хмельницький філіал Київського державного педагогічного інституту — ПХДПУ продовжив стародавні переяславські освітні традиції. Постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 24 листопада 1993 року на базі Переяслав-Хмельницького філіалу Українського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова був створений Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут, якому в 1994 році присвоєно ім'я Г. С. Сковороди та у 2000 році рішенням ДАК визнано акредитованим за III рівнем акредитації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2002 році на базі інституту створено Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

8 грудня 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив новозбудований храм у Переяславі[15].

Населення[ред. | ред. код]

Національний і мовний склад[ред. | ред. код]

Національність % Належна мова %
українці 94,95% українська 95,89%
росіяни 3,91% російська 3,61%

Економіка[ред. | ред. код]

ЗМІ[ред. | ред. код]

Переяслав.City — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом газети «Вісник Переяславщини» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[16]

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

У місті стараннями першого очільника відновленого переяславського музею Михайла Сікорського створили Національний історико-етнографічний заповідник, який складається з 25 музеїв, а фондова колекція нараховує 166 тисяч експонатів:

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Докладніше: Церкви Переяслава
  • Успенська церква. Дарохранительницю для неї виконав український золотар Антін Садовський.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Особистості[ред. | ред. код]

З Переяславом пов'язано багато уславлених імен — серед них політичні діячі, письменники, композитори, історики, художники, педагоги.

Уродженці[ред. | ред. код]

Проживали та працювали[ред. | ред. код]

Переяславські старости[ред. | ред. код]


Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Раніше також Переяславль, Переславль Руський; у 1943—2019 роках — Переяслав-Хмельницький.
  2. Еще Олег в 907 г. заповедал грекам давать уклады на рус. города, между к-рыми П. назвал третьим // Військова енциклопедія Ситіна, Переяславль Южный или Русский
  3. За Нестором, назву Переяславль дано тоді, коли юнак переміг печеніжина, а
    «Володимеръ же радь бывъ, заложи городъ на бродѣ томь, и нарече и Переяславль, зане перея славу отроко отъ»
    Москаленко А. А. Нарис історії української лексикографії. — Київ: Рад. школа, 1961. — С. 5.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. а б Історія міста Переяслав-Хмельницький
  3. Повесть временных лет, изд. АН СССР. — М., 1950, Ч. І, с. 85. (рос.)(ст.-слов.)
  4. Військова енциклопедія Ситіна. Переяславль Южный или Русский
  5. Депутати пропонують перейменувати ще одне українське місто. UBR.ua (укр.). 20 квітня 2018. Процитовано 13 грудня 2022. 
  6. а б в Міськрада Переяслава-Хмельницького проголосувала за перейменування міста. http://tyzhden.ua/. Український тиждень. 26 жовтня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017. 
  7. "Декомунізація" Переяслава: Чи дасть стародавнє місто старт дерусифікації України. https://www.depo.ua/. Depo.ua. 27 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017. 
  8. Київська облрада підтримала перейменування Переяслава-Хмельницького. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 14 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2017. 
  9. Без Хмельницького: місту Переяслав повернули історичну назву. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 18 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019. 
  10. Рада перейменувала місто Переяслав-Хмельницький на Київщині. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо «Свобода». 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019. 
  11. а б Літопис руський за Іпатським списком. Переклад. litopys.org.ua. Процитовано 13 грудня 2022. 
  12. а б Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. — Переяслав-Хмельницький, 2002. — Вип. 13. — 452 с.
  13. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 888 s. (пол.) S. 754
  14. Переяслав-Хмельницькому повернули історичну назву. 26.10.2017, 20:42
  15. Патріарх Філарет освятив новозбудований храм у м. Переяслав[недоступне посилання]
  16. Переяслав.City: хто ми і навіщо створили сайт нашого міста. Переяслав.City (укр.). Процитовано 16 січня 2020. 
  17. Книга пам'яті
  18. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4
  19. Помер професор Іван Петрович Стогній. phdpu.edu.ua. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. 25 травня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Короткий нарис історії Переяслава / А. О. Іваненко та ін. ; за гол. ред. О. М. Лукашевича. Переяслав-Хмельницький, 2019. 223 с. (Серія: «Краєзнавча бібліотека Переяславщини»; вип. 8). Посилання
  2. Смілянська В. Л. Козачковський А. О. // Шевченківський словник. Том перший. — К., 1976. — С. 308