Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Вільнюський університет

ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Свою історію розпочинає з колегіуму, заснованого 1570 єзуїтами (див. Єзуїтські школи) при підтримці віленського єпископа Валеріана Протасевича та вел. кн. литов. і польс. короля Сигізмунда ІІ Августа. Король Стефан Баторій, який протегував єзуїтам, 1 квіт. 1579 надав привілей колегіуму, за яким той одержав статус вищого навч. закладу – акад. (ун-ту), підтверджений Папою Григорієм XIII 30 жовт. 1579. Акад. стала освіт. осередком для всіх земель Великого князівства Литовського (ВКЛ), у ній навч. не тільки литовці, а й правосл. русини – білоруси та українці. Першим ректором став відомий церк. діяч і письменник П.Скарга.

Спочатку в складі акад. було два ф-ти – філос. і богословський. На першому вивчалися мови – лат., грец., єврейс., ніМ., франц.; поетика, риторика, логіка, фізика, метафізика, математика. На другому – Святе Письмо, теологія, канонічне право, казуїстика. 1641 відкрито юрид. ф-т. Від 1586 діяла друкарня. За своїм рівнем акад. не поступалася європ. ун-там. У ній викладали місц. вчені, а також учені із Зх. Європи – чехи, італійці, англійці, німці, португальці, іспанці. Багато з них здобули європ. популярність (економіст і правник А.Олізаровий, математик О.Крігер, філософи М.Смиглецький зі Львова, Ж.Ляуксмінас із Жмуді (нині зх. ч. Литви), філолог-риторик і філософ М.-К.Сарбієвський з Варшави, історик А.Коялович-Віюкас з Каунаса (Литва). Від 1583 до 1781 вчені ступені були присвоєні 4076 особам. Акад. сприяла розвитку литов. писемності та історії. В ній вивчалася литов. мова, видавалися книги. Найбільш значними виданнями акад. литов. мовою є «Постила» М.Даукши, кілька вид. граматик, «Історія Литви» А.Кояловича-Віюкаса. 1585 був виданий литов., латис., естон. і білорус. мовами Катехізис Петра Канізія, яким користувалися в акад. Для латишів це була перша кн., видана рідною мовою.

Після ліквідації єзуїтського ордену (1773) ун-т перейшов у відання Едукаційної комісії і 1781 перетворений в Гол. шк. ВКЛ (Schola Princeps Magni Ducatus Lithuaniae). Відкрито мед. ф-т, впроваджувалося вивчення природничих наук. З 1753 Астрономічна обсерваторія стала наук. осередком. В Гол. шк. викладали відомі вчені, серед них – ботанік француз Ж.Жилібер, перший дослідник флори Литви і засн. ботанічного саду С.Юндзил, ботанік Г.Форстер, фізіолог і анатом італієць С.Бісіо, литовці – математик П.Норвайша, астроном, чл.-кор. Паризької АН і Лондонського королів. наук. т-ва М.Почобут, проф. арх-ри Л.Гуцевич, проф. природного права і політ. економії І.Стройновськи. Після приєднання Литви до Російської імперії (1795) Гол. шк. була 1797 перейменована у Гол. Віленську шк. За новим статутом поділялася на 3 ф-ти: моральних і юрид. наук, фіз. наук і мед. наук. Указом імп. Олександра І від 4 квіт. 1803 була перетворена у Віленський імператорський ун-т, у складі якого були 4 ф-ти: фіз.-мат., мед., моральних і політ. наук, літ. і вільних мист-в. Тут викладали відомі вчені – історик Й.Лелевель, ботанік С.Юндзил, медик І.Франк, астроном М.Почобут, анатом Л.Боянус, філологи І.Лобойко та Г.Гродек, математик Я.Снядецький; навчалися поети А.Міцкевич, Ю.Словацький, С.Станявичюс, історик С.Даукантас, філолог Ю.Ковалевський. 1817–23 в ун-ті діяли революційно налаштовані студентські орг-ції. Репресії царського уряду позначилися на діяльності ун-ту. Та незважаючи на це, ч. студентів і професорів (бл. 400) брали активну участь у польському повстанні 1830–1831. Після придушення повстання ун-т 1832 було закрито, а замість нього створено Медико-хірургічну і Духовну римо-катол. академії. Остання була організована на базі діючої з 1803 в складі ун-ту Гол. духовної семінарії. 1842 Медико-хірургічна акад. перенесена у Київ. ун-т, а Духовна – в Санкт-Петербург. Протягом 1919–39, коли Вільнюс був у складі Польщі, ун-т діяв як один з осн. її освіт. і наук. центрів. Декретом Ю.Пілсудського від 29 серп. 1919 названий іменем короля Стефана Баторія. Складався з 6 ф-тів: гуманітарного, теологічного, юрид. і сусп. наук, природничо-мат., мед., мистецького. В ун-ті проводилися наук. дослідження, зокрема в істор. науці професорами Г.Ловм’янським, С.Зайончковським, Ф.Конечни, Й.Івашкевичем. Після повернення Вільнюса Литві ун-т був реорганізований в листоп. 1939. До його складу ввійшли гуманітарний і юрид. ф-ти Каунаського ун-ту. Діяв у період гітлерівської окупації Литви 1940–43. Відновлений 1944 рад. владою. В 1960-х рр. ун-т мав 67 каф-р, готував спеціалістів із 31 спеціальності, був провідним центром освіт. і наук. діяльності. Цей свій статус ун-т утримує й після відновлення 1990 незалежності Литви. 2002 складався з 12 ф-тів, 3 ін-тів, 10 наук. і освіт. центрів, обчислювального центру, однієї з найстаріших б-к Литви, ботанічного саду і костьолу св. пророка Іоанна Хрестителя, музею науки. На істор. ф-ті спільно з Ін-том історії Литви проводяться дослідження і публікація джерел з історії ВКЛ, зокрема Статутів Великого князівства Литовського та Литовської метрики.

Література

• Balinski M. Dawnja Akademia Wileńska. Petersburg, 1862;
• Bieliński J. Uniwersitet Wileński: 1579–1831, t. 1– 3. Kraków, 1899–1900; История Вильнюского университета: 1579–1979. Вильнюс, 1979;
• Piechnik L. Dzieje Akademii Wileńskiej, t. 1–4. Rzym, 1984– 1990;
• Beauvois D. Szkolnictwo polskie na ziemiach Litewsko-Ruskich 1803–1832, t. 1. Lublin, 1991.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Римантас Микніс.; url: http://history.org.ua/?termin=Vilniuskyj_universytet; том: 1