Вільнюс
| Вільнюс лит. Vilnius |
||||
|---|---|---|---|---|
|
||||
 |
||||
 |
||||
| Основні дані | ||||
| Країна | Литва | |||
| Статус міста | 1387 | |||
| Населення | 527 930 осіб (2013) | |||
| Площа міста | 401 км² | |||
| Густота населення | 1378 осіб/км² | |||
| Поштові індекси | 10001-14199 | |||
| Телефонний код | +370 5 | |||
| Географічні координати | 54°41′ пн. ш. 25°17′ сх. д. / 54.683° пн. ш. 25.283° сх. д. | |||
| Часовий пояс | +2 | |||
| Поділ міста | 21 староство | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | www.vilnius.lt | |||
| Мер міста | Артурас Зуокас з 2011 року | |||
Вільнюс (лит. Vilnius, до 1939 Вільно, пол. Wilno, староукр. Вильна[1] (Вільна)) — столиця Литви і найбільше місто країни, розташований на р. Няріс. 527 930 мешканців (2013 р.).
Зміст
Назва[ред. • ред. код]
Назва (лит. Vilnius, білорус. Вільня), більш українська назва — Вільне, походить від назви річки Вільня (лит., на якій стоїть місто).
У стародавніх історичних письменах переважає назва Вільня, Wilna, Vilna. У пам'ятках писемності, починаючи з XIV ст., використовується форма Wilno, Vilno та інші назви. У литовських пам'ятках писемності 1595, 1600, 1653 та пізніших років трапляється варіант Vilnius.
Населення[ред. • ред. код]
У 2003 році загальна кількість населення становила 541 600 осіб.
Згідно з даними перепису 2001 року, 57,8% населення Вільнюса становили литовці, 18,7% поляків, 14% росіян, 4% білорусів, та 0,5% євреїв.
Місто здавна було багатонаціональним, до того ж, історично склалося так, що литовці часто складали його меншість. Так, згідно з даними перепесу населення 1897 року, серед 154 632 жителів було 61 847 (40,0%) євреїв, 47 795 (30,9%) поляків, 30 767 (20,1%) росіян, 6 514 (4,2%) білорусів, 3 238 (2,1%) литовців та 4 717 (2,7%) — представників інших національностей, у тому числі й українців.
Географія та клімат[ред. • ред. код]
Вільнюс розташований на південному сході Литви (54°41′N 25°17′E) при впадінні річки Вільня до річки Няріс.
Нецентральне розташування міста може бути пояснене частою зміною національних кордонів Литви протягом сторіч. Так, за часів Великого князівства Литовського Вільнюс був не лише культурним, а й географічним центром тодішньої держави.
Вільнюс розташований за 312 кілометрів від Клайпеди, міста, що є головним морським портом Литви — так само за допомогою сучасних автомобільних доріг з основними містами країни: Каунас (102 км), Шауляй (214 км) та Панявежис (135 км).
Сучасна площа міста становить 401 км². Забудова становить 20,2% площі, зелені насадження 43,9%, вода — 2,1%.
Клімат у Вільнюсі є перехідним між континентальним та морським. Середньорічна температура становить 6,1 °C.
Староства[ред. • ред. код]
У адміністративно-територіальному плані місто належить до самоврядування міста Вільнюса. Керує ним Рада самоврядування і мер, що обирається Радою; нині мер міста Артурас Зуокас. Територія самоврядування поділяється на 21 староство (латв. seniūnija), території яких частково відповідають частинам міста, що історично склалися, його передмістям і райнам нових забудов:
- Антакальніс (Antakalnio seniūnija)
- Фабійонішкес (Fabijoniškių seniūnija)
- Грігішкес (Grigiškių seniūnija)
- Юстінішкес (Justiniškių seniūnija)
- Каролінішкес (Karoliniškių seniūnija)
- Лаздінай (Lazdynų seniūnija)
- Науяместіс (Naujamiesčio seniūnija)
- Науїнінкай (Naujininkų seniūnija)
- Науйої Вільня (Нова Вільня; Naujosios Vilnios seniūnija)
- Панеряй (Panerių seniūnija)
- Пашілайчяй (Pašilaičių seniūnija)
- Пілайте (Pilaitės seniūnija)
- Расос (Rasų seniūnija)
- Сянаместіс (Senamiesčio seniūnija)
- Шешкіне (Šeškinės seniūnija)
- Шніпішкес (Šnipiškių seniūnija)
- Веркяй (Verkių seniūnija)
- Вілкпеде (Vilkpėdės seniūnija)
- Віршулішкес (Viršuliškių seniūnija)
- Жірмунай (Žirmūnų seniūnija)
- Жверінас (Žvėryno seniūnija)
.jpg)
Визначні місця[ред. • ред. код]
Ворота Світанку (Аушрос Варту або Гостра Брама) — єдині з дев'яти оборонних воріт Вільнюса, що збереглися донині. У каплиці тут знаходиться головна святиня Литви та Білорусі — образ Остробрамської Божої Матері. Це одна з небагатьох ікон, де Діва Марія зображена без маленького Ісуса.
Ужупіс, або Заріччя — район, з трьох боків оточений річкою Вільняле. Це місце особливих людей: художників, поетів, скульпторів та майстрів альтернативного мистецтва, їхніх студій та музеїв. Вони оголосили цю землю республікою і написали власну Конституцію, яку вибили на пластинах у кафе «Рідні стіни». Серед її положень: людина «не має права зазіхати на вічність», «має право нічого не розуміти», «не має права на насильство»…[2]
Інші примітні пам'ятки й культурні заклади:
- Вежа Гедиміна
- Костел Св. Анни
- Кафедральний собор
- Церква Пресвятої Трійці
- Успенський Пречистенський собор
- Вільнюський університет
- Вільнюська ратуша
- Національний музей Литви
- Литовська академія музики і театру
- Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса
- Бібліотека Вільнюського університету
- Бібліотека Академії наук Литви
Особи, пов'язані з містом[ред. • ред. код]
- Тіто Лівіо Бураттіні (1617–1681) — польський науковець і інженер, дипломат
- Мартин Альтомонте(1657–1745) — польський і австрійський художник, німець за походженням
- Микеланджело Паллоні (1637–1712) — польський і італійський художник
- Михайло Михайлович Бахтін — російський літературознавець і мистецтвознавець;
- Єрмолінський Сергій Олександрович — російський письменник, сценарист;
- Піск Клемен — сучасний словенський поет, письменник, перекладач і музикант;
- Тшебінський Юзеф (1867–1941) — польський ботанік, фітопатолог, професор Вільнюського університету;
- Чеслав Мілош — класик польської літератури, лауреат Нобелівської премії.
Українці, пов'язані з містом[ред. • ред. код]
- Вайнштейн Арон Ісаакович — член Української Центральної Ради;
- Вітовський Дмитро ("Зміюка") — начальник Військово-польової жандармерії УПА ВО-4 «Говерла», командир ТВ-24 «Маківка»;
- Дорошенко Дмитро Іванович - український політичний діяч, історик;
- Катхе Олександр Євгенович — підполковник Дієвої Армії УНР;
- Кукель Костянтин Іванович — старшина Дієвої армії УНР.[3];
- Рафес Мойсей Григорович — член Української Центральної Ради;
- Рубін Павло Германович — український металург;
- Селівачов Роман Олексійович — український художник;
- Шапсай Михайло Ілліч — український режисер-документаліст.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.. — Київ: Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1: А-М. — С. 173. — ISBN 966-00-0550-4
- ↑ Марина Гнатенко : Чари Чурльоніса// Український тиждень № 45 (158) від 5 листопада 2010 [1]
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 228 с. ISBN 966-8201-26-4
Див. також[ред. • ред. код]
- 3072 Вільнюс — астероїд, названий на честь міста.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Вільнюс |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вільнюс |
- Офіційна сторінка міста
- Lietuvos statistikos departamentas — Population at the beginning of the year by city / town and year
- Virtual Historical Vilnius
- Wilno, Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Warszawa, 1893, t. 13, p. 492–533.
- Бумблаускас, Алфредас. Грюнвальдська битва — битва народів [Текст] / [А. Бумблаускас, І. Марзалюк, Б. Черкас]. — К. : Балтія-Друк, 2010. — 272 с. : іл. — (Середньовічна історія України, Білорусі, Литви). — Бібліогр.: с. 143–144. — 800 экз.
- Вильнюс [Текст] / пер. с лит. О. Телешова; сост. Л. Жукаускене; ред. кол. А. Бернотас [и. др.]; фот. А. Бальтенас [и. др.]; авт. текста А. Жигайтите-Некрошене [и. др.]. — Вильнюс : Nacionaline knyga, 2006. — 133 с.: фот. — (С любовью Литва).
|
|||||
|
|||||||||||
|
||||||||||
