Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАМОЙСЬКИЙ Ян
ЗАМОЙСЬКИЙ (Zamoyski) Ян (19.02.1542—03.06.1605) — польс. держ. діяч. Канцлер коронний (від 1578), гетьман великий коронний (від 1581). Син Станіслава Замойського, холмського каштеляна, белзького і замойського старости (див. Староство), й Анни Гербурт. Батько Т.Замойського. Навч. в Парижі (Франція), потім — у кальвіністській шк. в Страсбурзі (нині місто у Франції), завершив освіту в Падуанському університеті, де вивчав пра-во та історію, був обраний ректором цього ун-ту. Вернувшись на батьківщину, став секретарем короля Сигізмунда II Августа. В Падуанському ун-ті заприятелював із сином семиградського воєводи Стефаном Баторієм. Допомагав йому стати Семиградським (Трансільванським) князем, а після смерті Сигізмунда II Августа — польс. королем. Був ідеологом середньопомісної шляхти, а також прихильником сильної королів. влади. Впливав на формування антитурец. й антитатар. політики Стефана Баторія, сприяв польс. експансії на рос. та пд.-сх. укр. землі. Великим гетьманом коронним став під час війни Польщі з Рос. д-вою (1579—81). Брав участь (1582 і 1589) у військ. кампаніях у Валахії (див. Волощина) та Молдові, де посадив на трон рід Могил (1595), зорієнтованих на політ. союз із Польщею. Ініціатор переговорів з Рос. д-вою (1600) про держ. унію після смерті останнього з роду Рюриковичів — царя Федора Івановича (1584—98). Після смерті Стефана Баторія підтримав кандидатуру Сигізмунда III Ваза, зберіг свої посади, але не підтримував польс. інтервенцію в Рос. д-ву, звинувачував короля в симпатіях до Габсбургів. 1601—02 вів успішні воєн. дії проти швед. війська в Інфлянтах (нині тер. Латвії та Пд. Естонії).
Відомий як меценат, сприяв поетам, художникам, розбудував свій маєток — м. Замостя (нині м. Замосць, Польща), відкрив там Замойську академію на зразок Падуанського ун-ту. Будував оборонні споруди в Замості, Львові, Шаргороді. Прихильник церк. єдності — обіцяв місця в Сенаті ініціаторам унії (див. Сенат у Речі Посполитій, Берестейська церковна унія 1596).
Література[ред. код]
Wielka Encyklopedia Powszechna, t. 28. Warszawa, 1868; Słownik biograficzny historii powszechnej do XVII st. Warszawa, 1968; Wielka historia Polski. Dzieje Polski i Litwy (1506–1648), t. 4. Krakόw, 2000.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: О.М. Дзюба.; url: http://history.org.ua/?termin=Zamoysky_Ja; том: 3