Староство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Старо́ство — адміністративно-територіальна і господарська одиниця.

1. В державних володіннях у Польському королівстві, Великому князівстві Литовському та українських і білоруських земель, що входили до їх складу. До складу староства входили одне і більше міст та містечок й кілька сіл. Староство надавали вищим урядовцям (магнатам, багатій шляхті) за службу. В їхніх руках перебувала вся повнота влади, за винятком права надавання привілеїв.

Існувало два види староств:

  • негродове (пол. starostwo niegrodowe, tenuta) - королівський маєток, що знаходився в користуванні (оренда, застава) старости (тенутарія), при цьому функції старости не поширювалися на місто, обмежуючись лише управлінням власне королівським маєтком;
  • гродове (пол. starostwo grodowe) - комплекс королівських маєтків навколо резиденції міського старости, що знаходиться під його управлінням і призначений для утримання старости.

На Правобережній Україні, зокрема:

Широко практикувалася прижиттєва поступка права на старостинський уряд синам. Так, у 1638 князь Костянтин Вишневецький (†1641) уступив право на Черкаське староство своєму синові Олександру[1]. В Україні, де опір середньої шляхти магнатам не був таким організованим і послідовним, як в інших регіонах Речі Посполитої, процвітала практика зосередження в одних руках багатьох державних урядів і староств.

У 15401793 роки існувало Барське староство, або Ровсько-Барське, яким керував староста Барський. У 3040 роки XVII ст. існували Білоцерківське, Богуславське, Гадяцьке (утворене 1634.), Житомирське, Канівське, Корсунське, Любецьке, Овруцьке, Остерське, Переяславське, Черкаське староства.

2. У західноукраїнських землях (Галичина, Галицьке Поділля, Буковина, Закарпаття), що з кінця XVIII ст. знаходились у складі імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорської), у 1918/19191939 рр. Польщі, очолюване старостою повітове управління, яке здійснювало адміністративну владу на території повіту. Апарат управління староства складався з секторів (рефератів) і відділів. Основне місце займали відділи безпеки. Адміністративні відділи здійснювали нарівні з органами суду і прокуратури каральну політику (так звана «адміністративно-каральна юстиція»), засуджуючи до тюремного ув'язнення строком до трьох місяців і до штрафів до 3 тисяч злотих. Другорядне положення в апараті повітових староств займали сектори і відділи охорони здоров'я, соціального забезпечення, сільського господарства тощо, оскільки цим галузям адміністрації в Західній Україні уряд Польщі приділяв мінімальну увагу.

3. Староство (Корея)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Boniecki A. Poczet rodów w Wielkim księstwie Litewskim w XV–XVI wieku.— Warszawa, 1887.— S. 371 (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]