Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАРТКОВА СИСТЕМА

КАРТКОВА СИСТЕМА, карткова система в УСРР в 1919—1921. К.с. — один зі способів нормованого розподілу продовольчих і пром. виробів серед населення. Там, де запроваджується такий розподіл, споживачі легально можуть отримувати з підконтрольних державі резервів ті чи ін. вироби лише за спец. картками, що видаються їм індивідуально й мають обмежений термін дії (день, тиждень, місяць). В Україні К.с. вперше почали запроваджувати більшовики. В черв. 1919 Нар. комісаріат продовольства УСРР спробував узагальнити як власний досвід (в окремих містах на деякі види продуктів), так і досвід запровадження К.с. в РСФРР (у масштабах усієї країни), де для формування та розподілу держ. продовольчого фонду було ств. спец. орган і проведено поділ споживачів на 4 категорії з урахуванням їх класової належності (див. Класи суспільні) та важливості виконуваної ними роботи. При Нар. комісаріаті продовольства УСРР було ств. підвідділ карткової системи і класового пайка, який почав підготовчу роботу з метою встановлення в республіці від 1 серп. 1919 єдиної К.с. Передбачалося, зокрема, охопити плановим постачанням бл. 9,5 млн осіб. Однак опір нас. політиці «воєнного комунізму», а також наступ військ Армії Української Народної Республіки й Української Галицької армії із зх. та Збройних сил Півдня Росії з пд. перешкодили здійсненню цих планів. Після відновлення рад. влади в Україні відповідну підготовчу роботу було продовжено, а 6 черв. 1920 було оприлюднено декрет про єдиний трудовий пайок. Крім заг. карток, вводилися додаткові трудові картки за кожний відпрацьований на підпр-ві чи установі день. Оскільки гол. опорою більшовиків, а водночас і гол. потенційною загрозою для їхньої влади були робітники великих з-дів, то забезпечення споживчими виробами саме цієї групи нас. стало пріоритетним. Найбільше ж потерпіли від впровадження К.с. селяни: продавати с.-г. продукцію їм було заборонено, а продзагони, виконуючи плани з продрозверстки,  забирали в них  усі продовольчі лишки (а часто й необхідний мінімум), не даючи взамін нічого. Це стало гол. причиною кризи у с. госп-ві та погіршення харчування нас. К.с. не змогла забезпечити прожиткового мінімуму навіть робітникам. Порівняно з довоєн. часом узимку 1920 добова калорійність харчування мешканця міста в Україні скоротилася зі 3458 до 2582 калорій. Добовий раціон харчування робітників у великих пром. центрах становив 2 281 калорію, або 75 % прожиткового мінімуму. Навесні 1921 у зв’язку зі скороченням пайка у містах до 1/4 фунта хліба (100 грамів) калорійність ще більше знизилася. У листопаді 1921 К.с. було скасовано.

Література

• Реент А.П. Рабочий класс Советской Украины на завершающем этапе гражданской войны (1920 г.). К., 1984;
• Терещенко Ю.И. Великий Октябрь и становление социалистической экономики на Украине: Очерк истории экономической политики (1917–1920). К., 1986;
• Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). К., 1996;
• Реєнт О.П. Українська революція і робітництво: Соціально-політичні та економічні зміни 1917–1920 рр. К., 1996.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Автор: О.П. Реєнт.; url: http://history.org.ua/?termin=Kartkova_systema; том: 4