Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ДРУКАРНЯ

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ДРУКАРНЯ — культ.-освіт. осередок, провідний центр друкарства в Україні в 17—18 ст. Заснована 1615 архімандритом Києво-Печерської лаври Єлисеєм (Плетенецьким), який купив друкарню Балабанів, зібрав освічених людей, що знали друкарську справу, і для потреб друкарні заснував у володінні монастиря в м. Радомишль папірню. Першим друком стало Євангеліє (1616). Видавалися Євангеліє, Псалтирі, Часослови, Служебники, Октоїхи, Тріоді, Четьї мінеї та ін. Було вперше опубліковано в перекладі з грецької церковнослов’янською мовою такі фундаментальні богословські праці, як «Бесіди Іоанна Златоуста на 14 послань св. апостола Павла» (1623) та «Бесіди Іоанна Златоуста на діяння св. апостолів» (1624). Одночасно друкувалися панегірики, першим був панегірик О.Митури, присвячений Єлисею (Плетенецькому) (1618), вірші Касіяна (Саковича), полемічні твори, проповіді Захарія (Копистенського), Петра (Могили), Лазара (Барановича), Іоаникія (Ґалятовського), Інокентія (Ґізеля), Антонія (Радивиловського), Стефана (Яворського), Феофана (Прокоповича) та ін. Серед навч. літ. — «Лексикон» Памва (Беринди; 1627), букварі, «Синопсис» (1674). У 30-х рр. 17 ст. розпочалося друкування латинською та польс. мовами. З діяльністю друкарні пов’язаний розвиток таких жанрів, як передмови, присвяти, геральдичний вірш, що супроводжували майже кожне видання. Частина текстів у церковнослужебних книгах, а також вірші, присвяти, передмови та післямови друкувалися книжною укр. мовою. Для києво-печерських друків характерний високий поліграфічний рівень. Вони мали текстові і титульні ілюстрації, містили портрети, батальні сцени, герби меценатів, прикрашалися різноманітними заставками, кінцівками, ініціальними літерами з характерним для укр. нар. мист-ва рослинним і тваринним орнаментом. Застосовувався двоколірний друк, різноманітні шрифти. Серед художників-граверів вирізнялися Памво (Беринда), Тимофій Петрович, Ілля (автор понад 500 ілюстрацій до Біблії, яка так і не була видана), Прокопій, Іван Щирський, О.Тарасевич, Л.Тарасевич, Н.Зубрицький та ін. До кращих ілюстрованих видань належать Анфологіон (1619), Тріодіон (1631), Євангеліє учительне (1637), Требник (1646; див. «Требник» Петра Могили), Патерик Києво-Печерський (1661). Друкарня також видавала окремі граверні відбитки. У книжній графіці, як і в літ., простежується становлення і розвиток нового худож. стилю — бароко. Високим худож. рівнем відзначалися й оправи київ. друків. Проте внаслідок репресивного указу Найсвятішого Синоду (див. Синод; 21 лют. 1721), за яким друкарням на Лівобережній Україні дозволялося друкувати лише церковнослужебну літ., звіривши її попередньо з синодальними виданнями, репертуар видань К.-П.д. значно звузився. Осн. увага приділялася тепер друкуванню книг для потреб церк. служби, видавалися також букварі, морально-дидактична літ. Не маючи змоги розширити репертуар за рахунок світської літ., видавці значну увагу звертали на худож. оформлення та удосконалення поліграфічної техніки. Особливо вирізняються мистецьким оздобленням та друком Апостол 1722, Псалтир 1728, Часослов 1751 та ін., тези диспутів у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). З друкарнею пов’язана діяльність таких відомих граверів, як Г.Левицький, Аверкій Козачківський. 1787 для потреб Київ. акад. при друкарні відкрито філію, де друкувалися гражданським шрифтом граматики, проповіді Іоанна (Леванди), згодом істор. описи Києва, Софійського собору та Києво-Печерської лаври, календарі. На поч. 19 ст. розвиткові гражданського книгодрукування сприяв митрополит Київський Євгеній (Болховітінов). Друкарня продовжувала видавати підручники для нар. та духовних уч-щ. Під час польського повстання 1863—1864 в друкарні таємно надрукували відозву до селян «Золота грамота», газ. «Великорус» і «Одродження». У 19 ст. друкарня була організованим і прибутковим підпр-вом, видавала церковнослужебну та богословську літ., букварі, житія, повчання, календарі, обслуговувала Київську духовну академію, друкувала «Воскресные чтения», «Труды Киевской духовной академии», окремі граверні відбитки — Печерської Божої матері, св. Варвари великомучениці, види Києво-Печерської лаври, київ. монастирів. Її видання користувалися популярністю і авторитетом у країнах правосл. ареалу, справляли вплив на розвиток поліграфії в Рос. д-ві. У Москві в 2-й пол. 17 ст. існувала спеціальна книжна лавка києво-печерських друків. При друкарні працювала палітурна майстерня. Обкладинки видань також вирізнялися високим худож. смаком. Припинила діяльність 1918. У приміщенні друкарні з 1972 діє Музей книги і друкарства України.

Література

• Троцкий П. Типография Киево-Печерской лавры. В кн.: Труды Киевской духовной академии, т. 1–2. К., 1865;
• Титов Ф. Типография Киево-Печерской лавры. Исторический очерк (1606–1616–1721), т. 1. К., 1915;
• Маслов С.І. Українська друкована книга ХVI–ХVIII вв. К., 1925; Українська книга ХVI–ХVII–ХVIII ст. К., 1926; Книга і друкарство на Україні. К., 1965;
• Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. М., 1981;
• Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні, кн. 1–2. Львів, 1981–86;
• Степовик Д.В. Українська графіка ХVI–ХVIII століть. Еволюція образної системи. К., 1982;
• Огієнко І.І. Історія українського друкарства. К., 1994;
• Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2002;
• Кагамлик С. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури (XVII–XVIII ст.). К., 2005.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Автор: О.М. Дзюба.; url: http://history.org.ua/?termin=Kyevo_Pecherska_drukarnya; том: 4