Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Нарбут Георгій (Юрій) Іванович

НАРБУТ Георгій (Юрій) Іванович (09.03(25.02).1886—23.05.1920) — художник-графік і педагог. Батько Д.Нарбута. Н. на х. Нарбутівка (нині с. Червоне Глухівського р-ну Сум. обл.) в родині нащадків давньої козац. старшини. Закінчив Глухівську класичну г-зію (1896—1906). Протягом 1906—17 мешкав у Санкт-Петербурзі, але майже кожного літа приїздив до Глухова, де вивчав укр. старожитності та пам’ятки. Недовго навч. на історико-філол. ф-ті Петерб. ун-ту, полишив його на 3-му семестрі. Початкову художню освіту здобув приватно. Уперше виставив свої роботи на повітовій с.-г. виставці в Глухові (1904). На виставці місц. аматорів (1906) представив свої ілюстрації до казок «Війна грибів», «Горшеня», «Снігуронька» та ін. Працював у мистецькій майстерні Е.Званцевої під кер-вом Л.Бакста та М.Добужинського, майстерні І.Білібіна (1908—09) в С.-Петербурзі. Як художник формувався під впливом мистецької спілки довкола ж. «Мир искусства». Навч. в приватній мистецькій школі Ашбе (Мюнхен, 1909), де вивчав стару європ. графіку під кер-вом проф. Ш.Холоші, зокрема спадщину А.Дюрера. У Мюнхені познайомився з кількома нім. художниками, зокрема Ю.Діцем. Із серед. 1910-х рр. вивчав традиції укр. бароко, орнаментування й геральдики давніх укр. гравюр. Підтримував взаємини з П.Я.Дорошенком, Я.Ждановичем, В.Лукомським, В.Модзалевським, С.Трійницьким, Ф.Уманцем, В.Чемберсом, О.Шарлеманом та ін. Учасник Чернігівсько-Петерб. істор. гуртка (1908—17). 1912 підписався під своїм родинним гербом: «Мазепинец полку Черниговского, Глуховской сотни старшинский сын и гербов и эмблемам живописец». У С.-Петербурзі виконував замовлення відомих рос. видавців і вид-в І.Кнебеля, «Башня», «Товарищества М.О.Вольфа», «Шиповника» (З.Гржебін та С.Копельман), «Общины св. Евгении», «Голике и Вильборг» та ін. Співпрацював із журналами «Геробовед» та «Лукоморье». Повернувся до Києва в квітні 1917. Один з організаторів, професор, ректор Української академії мистецтв (1918—20).

П. у м. Київ від черевного тифу. Похований на Байковому цвинтарі.

Н. виконав оформлення «малоросійського» відділу виставки «Ломоносов та Єлизаветинська доба» в петерб. Академії мист-в (1912), рос. павільйону на Міжнар. виставці друкарства в Лейпцигу (Німеччина, 1914). Оформив та ілюстрував кілька відомих рос. і укр. видань: «Былая Малороссия» (листівки, 1907), казки «Соловейко», «Олов’яний солдатик» Г.-К.Андерсена (обидві — 1912), «Реестр шести знатным особам» (1912), «Три байки Крилова» (1913), «Малороссийский гербовник» (1914) В.Лукомського і В.Модзалевського, «Старинная архитектура Галиции» (1915) і «Старинные усадьбы Харьковской губернии» (1917) Г.Лукомського, «Гербы гетманов Малороссии» (1915) С.Трійницького, «Песня брюссельских кружевниц» (1915), «Очерки искусства старой Украины» (1916), «Сказка о любви прекрасной королевы и принца» (1916) С.Рєпіна, «Современная русская графика» (1917), «Оповідання з української історії» (1918), твори В.Винниченка (1918), обкладинку час. «Наше минуле» (1918) та низку ін. Ілюстрував твори Г.Гауптмана, Дж.-Р.Кіплінга та ін. західноєвроп. письменників. Розпочав ілюстрування «Енеїди» (1919) І.Котляревського, проте не закінчив її через передчасну смерть. Автор екслібрисів, зокрема О.Ганзена, Д.Дубровського, В.Лукомського, П.Дорошенка та ін., низки видавничих і фірмових знаків, у т. ч. «Всеукраїнського кооперативного союзу», «Всеукраїнського літературного комітету», «Сіверської думки», «Українського товариства шкільної освіти», «Централу», «Studio artis Ukrainae» та ін. Ілюстрував Диплом Київ. губернського земства (1913), Свідоцтво за пожертви на допомогу сільс. населенню (1915) та ін. На замовлення уряду РСФРР Н. виконав заставки до першого видання Конституції Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки 1918, оформив журнали «Мистецтво», «Солнце труда», «Народное хозяйство Украины», альманах «Зорі» (1919—20). Н. — автор двох версій «Української абетки» (1917, 1919), яку вважають шедевром укр. графіки, що поєднала традиції нац. рукописної та друкованої книги з новаціями західноєвроп. митців; силуетних портретів: «Родина художника» (1920) та ін. Брав участь у роботі комісій для створення Держ. герба України, організації мистецької освіти, друкарської школи, а також у комісії щодо спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченкові. Розробив проєкти Держ. герба і печатки Укр. Д-ви. У липні 1918 гетьман П.Скоропадський затвердив створену ним малу Держ. печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого вміщено тризуб. До грошового обігу за проєктами Н. протягом 1918—20 були випущені 12 грошових знаків: 100 карбованців 1-ї та 2-ї емісій; 10, 100, 500 гривень, поштові марки на 30, 40 і 50 шагів, 3,6 % облігації вартістю 50, 100, 200 і 1000 гривень. Він автор низки ін. реалізованих і нездійснених (незакінчених) проєктів доби української революції 1917—1921: актових паперів, асигновки з талоном, пром. свідоцтва, військ. однострою, ратифікаційних актів МЗС, грамот, дипломів, гральних карт, поштових марок та паперових грошей, зокрема банкноти на 250 крб. (1918), поштових марок на 10 шагів з портретом кн. В.-К.Острозького, 20 шагів з портретом Г.Сковороди і 40 шагів з портретом гетьмана П.Дорошенка, марки на продаж тютюну на 10 грн тощо. Серед його численних учнів і послідовників М.Кірнарський, П.Ковжун, Р.Лісовський, Л.Лозовський, А.Могилевський, І.Мозолевський, А.Середа, Л.Хіжинський та плеяда ін. Вважають, що Н. разом з ін. відомими митцями (М.Бойчук, В.Кричевський та ін.) започаткував стильові ознаки укр. мист-ва 1920—1930-х рр. Низка його графічних праць, виконаних на замовлення «Експедиції заготовки державних паперів України», експонувалася на 2-й виставці («Виставка сучасної української графіки») Асоціації незалежних українських митців у Львові (червень 1932). Творчий спадок Н. в УСРР/УРСР був фактично заборонений на зламі 1920—30-х рр., частково реабілітований лише наприкінці 1950-х рр.

2006 до 120-річчя Н. Нац. банк України випустив ювілейну монету «Георгій Нарбут» номіналом 2 грн з нейзильберу.

Твори

До пи­тання про державний герб Укра­ї­ни. «Наше ми­ну­ле», 1918, № 1 (у спі­вавт.).

Література

• Рад­лов Н. Современная русская графи­ка и ри­су­нок. «Аполлон» (СПб.), 1913, № 6;
• Голу­бець М. Юрій Нар­бут. «ЛНВ», 1922, кн. 1;
• Лукомский Г. Венок на мо­ги­лу пя­ти дея­те­лей ис­кусства. Бер­лин, 1922;
• Митрохин Д. Памя­ти Нар­бу­та. «Сре­ди коллекционе­ров» (М.), 1922, № 9;
• Охо­чинский В. Выстав­ка произ­ве­де­ний Г.И. Нар­бу­та. Там са­мо;
• Лукомский Г. Нар­бут, его жизнь и ис­кусство. Бер­лин, 1923;
• Чехо­нин С.В. Вос­по­ми­на­ния о Г.И. Нар­бу­те. «Арго­навты» (Пг.), 1923, ч. 1.;
• Обідний М. Гра­фі­ка ук­ра­їнських грошо­вих знаків. «Ста­ра Укра­ї­на» (Львів), 1925, № 11/12;
• Виро­вий Є. Недруко­ва­ні проек­ти по­штових ма­рок Ю. Нар­бу­та. «Укра­їнський фі­ла­те­ліст» (Ві­день), 1926, № 2;
• Баліць­кий П. Спо­га­ди про Нар­бу­та. «Бі­бліоло­гічні ві­сті», 1926, № 3;
• Ернст Ф. Геор­гій Нар­бут. Жит­тя і твор­чість. В кн.: Геор­гій Нар­бут: Посмертна ви­став­ка творів. К., 1926;
• Зеров М. Мої зу­стрі­чі з Г.І. Нар­бу­том. «Бі­бліоло­гічні ві­сті», 1927, № 1;
• Кузьмин Є. Нар­бут і завдання графі­ки. «Чер­во­ний шлях», 1927, № 3;
• Ков­жун П. Нео­пу­блі­ко­ва­ні праці Г. Нар­бу­та. «Нові шля­хи» (Львів), 1929, № 1; Вистав­ка су­ча­сної ук­ра­їнської графі­ки: Ката­лог ви­дання Асо­ці­ації не­залеж­них ук­ра­їнських митців. Львів, 1932;
• Коло­дій Г. Геор­гій Нар­бут (1886—1920). «Кра­ківські ві­сті», 1942, № 129, 17 червня;
• Маслов Л. Юрій Нар­бут. «Про­бо­єм» (Пра­га), 1943, № 5;
• Сі­чинський В. Юрій Нар­бут, 1886—1920. Кра­ків—Львів, 1943;
• Мала­нюк Є. Неповторний (Ю. Нар­бут). «Укра­їнська дійсність» (Бер­лін), 1944, № 7/9;
• Виг­на­нець І. Юрій Нар­бут. «Арка» (Мюнхен), 1948, № 2;
• Оглоблин О. Нар­бут-ма­зе­пи­нець: Нові ма­те­рія­ли до біографії Юрія Нар­бу­та. Там са­мо;
• Його ж. Праця Юрія Нар­бу­та над утво­ренням ук­ра­їнсько­го Дер­жавно­го герба і Дер­жавної пе­ча­ті: З ар­хі­ву Ю. Нар­бу­та. «Дер­жавниць­ка думка» (Фі­ла­дель­фія), 1951, № 4;
• Бі­лець­кий П. Геор­гій Іва­но­вич Нар­бут. К., 1959;
• Гор­динський С. Балянс куль­турних втрат. «Суча­сність», 1971, № 1;
• Бі­ло­кінь С. До пи­тання про істо­ризм у творах Г. Нар­бу­та. «УІЖ», 1971, № 3;
• Бело­конь С.И. Геор­гий Нар­бут. «Искусство», 1977, № 2;
• Белецкий П. Геор­гий Ива­но­вич Нар­бут. Л., 1985;
• Бело­конь С. Неиз­вест­ная статья В.К. Лукомского о Г.И. Нар­бу­те. В кн.: Гераль­ди­ка: Мате­ри­алы и ис­следо­ва­ния: Сборник на­уч­ных трудов. Л., 1987;
• Бі­ло­кінь С. Геор­гій Нар­бут: Бі­бліографічний по­кажчик. Суми, 1988;
• Бі­лець­
• кий П. «Геор­гі­євський статут» Г.І. Нар­­бу­та. В кн.: Укра­їнське ми­стец­твознав­ство: Міжві­домчий збірник науко­вих праць, вип. 1. К., 1993;
• Бі­ло­кінь С. Геор­гій Нар­бут і ук­ра­їнська по­штова марка. «Пошта і фі­ла­те­лія Укра­ї­ни», 1996, № 1;
• Його ж. Геор­гій Нар­бут за ча­сів «пе­ре­стройки» та не­залеж­но­сті. «Сло­во і час», 1996, № 2;
• Його ж. Чер­ні­гівсько-пе­тербурзь­кий істо­ричний гурток, 1908—1917. В кн.: Спе­ціальні істо­ричні дисци­плі­ни: пи­тання теорії та ме­то­ди­ки: Збірник науко­вих праць, чи­сло 10, ч. 2. К., 2003;
• Ков­па­ненко Н. Нар­бут Геор­гій Іва­но­вич. В кн.: Видатні дія­чі науки і куль­ту­ри Киє­ва в істо­рично-краєзнавчо­му ру­сі Укра­ї­ни: Біографічний до­відник. К., 2005.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: М.Ф. Дми­трі­єнко, О.В. Ясь.; url: http://history.org.ua/?termin=Narbut_H; том: 7