Віце-король

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віце-король
CMNS: Віце-король у Вікісховищі

Віце-король (букв. — «заступник короля», пор. «Віце-президент» або «Віце-адмірал») — форма колоніального володіння, за якої правитель колонії (віце-король[1]) наділяється майже необмеженими повноваженнями і є прямим намісником спадкового монарха метрополії.

Посада віце-короля не була і не є спадковою. Віце-королівство управлялося під керівництвом віце-короля або лорда-намісника.

Віце-король[ред. | ред. код]

Починаючи з XVI століття титул «віце-король» дарувався монархами деяких європейських держав правителям завойованих для цих держав ними колоній, тож першим віце-королем був Христофор Колумб.

Формально посади віце-короля не існувало (є деякі винятки), наприклад був віце-король Італії[2]. Посада віце-короля не була і не є спадковою. Віце-королями в основному називали генерал-губернаторів.

У Британській Імперії віце-королі зазвичай призначались з-поміж членів правлячої партії та мали широкий спектр прав на підконтрольних територіях: міг видавати акти і розпорядження, рівні за силою до законодавчих, жалувати лицарські титули, керувати військовими силами, тощо. Хоча варто відмітити, що віце-король був частково обмежений іншими органами влади. Підпорядкувався напряму монарху імперії.

Віце-королівства[ред. | ред. код]

Деякі держави мали віце-королівства у:

Іспанії[ред. | ред. код]

Великій Британії[ред. | ред. код]

Італії[ред. | ред. код]

Неаполь[ред. | ред. код]

Швеції[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]