Намісництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Намісник)
Перейти до: навігація, пошук

Намісництво — це вид одиниці місцевого управління у Великому Князівстві Литовському, найвища — в Російській імперії у 17751796 роках; найвищий виконавчий орган місцевого самоврядування в деяких коронних краях (зокрема, у Королівстві Галичини та Володимирії) Австрійської імперії з 1849 року та її наступниці — Австро-Угорської імперії (з 1867 року).

Австро-Угорська імперія[ред.ред. код]

В Австро-Угорщині намісництва запроваджені в 1849 році у 9 австрійських коронних краях. Очолював намісництво призначений імператором намісник. При намісництвах існувало чимало інших різних установ, безпосередньо йому підлеглих, через які воно здійснювало як акти центральних органів влади та управління, так і свої власні директиви.

На території сучасної України, в коронній землі Королівство Галичини та Волині існувало Галицьке намісництво.

Російська імперія[ред.ред. код]

В Російській імперії намісництва запроваджені в 1775 році, «Установленням про губернії». Було утворено 34 намісництва, в тому числі на території України:

Очолював намісництво намісник, що мав повноваження від великого князя литовського, короля (надзвичайні — від царя) і на якого покладалося здійснення урядових, військових справ та адміністративного, судового, поліцейського і фінансового управління. За указом «Про новий поділ держави на губернії» 1796 р. намісництва було ліквідовано.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]