ГЕС Фіннфорс
| ГЕС Фіннфорс | |
|---|---|
 | |
| 64°47′27″ пн. ш. 20°20′09″ сх. д. / 64.79091666669478400° пн. ш. 20.336000000027777190° сх. д.Координати: 64°47′27″ пн. ш. 20°20′09″ сх. д. / 64.79091666669478400° пн. ш. 20.336000000027777190° сх. д. | |
| Країна |
 Швеція |
| Стан | діюча |
| Річка | Шеллефтеельвен |
| Каскад | каскад на Шеллефтеельвен |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1935, 1955, 1979 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 54 МВт |
| Середнє річне виробництво | 232 млн кВт·год |
| Розрахований напір | 20,7 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс + Каплан |
| Кількість та марка турбін | 1 + 2 |
| Витрата через турбіни | 300 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 1 + 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 1х10 + 2х21 МВт |
| Основні споруди | |
| Висота греблі | 10 м |
| Власник | Skellefteå Kraftverk |
  ГЕС Фіннфорс | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Фіннфорс у Вікісховищі | |
ГЕС Фіннфорс — гідроелектростанція на півночі Швеції. Знаходячись між ГЕС Батфорс (вище по течії) та ГЕС Гранфорс, входить до складу каскаду на річці Шеллефтеельвен, яка впадає у Ботнічну затоку Балтійського моря приблизно посередині між містами Умео та Лулео.
Станція Фіннфорс стала першим зведеним на Шеллефтеельвен гідроенергетичним об'єктом — його будівництво розпочалось у 1906-му та завершилося за два роки. Чотири встановлені тоді турбіни мали загальну потужність 3,4 МВт та виробляли 16 млн кВт·год електроенергії на рік, а вже у 1912-му потужність ГЕС збільшили до 8,4 МВт. Чергове підсилення відбулось в 1935-му, коли на площадці станції почала діяти турбіна типу Френсіс потужністю 10 МВт[1]. У 1955 році додали турбіну типу Каплан потужністю 21 МВт і тоді ж з експлуатації вивели встановлене на початку століття обладнання, котре з 1983-го отримало статус музейної експозиції. Нарешті, в 1979 році на ГЕС Фіннфорс встановили ще одну турбіну типу Каплан потужністю 21 МВт.
Наразі річка перекрита греблею висотою 10 метрів, яка утримує водосховище з площею поверхні 1 км2, периметром 19 км та корисним об'ємом 5 млн м3, в якому припускається коливання рівня поверхні в діапазоні 0,5 метра для літнього та 1 метр для зимового періоду.
Гідроагрегати розміщені біля правобережної частини греблі (на протилежному боці річки від перетвореного на музей першого машинного залу) та працюють при напорі у 20,7 метра, забезпечуючи виробництво 232 млн кВт·год електроенергії на рік[2][3][4][5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Finnfors kraftverksmuseum - Visit Skellefteå. Visit Skellefteå (амер.). Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
- ↑ Riskbaserat Underhåll En förstudie om tillståndsbaserat arbetssätt inom Vattenkraft (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2018.
- ↑ Inventering av Skelleftea lvens a lvsmagasin med biflö den - stra ckan mynningen till Renga rd (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2018.
- ↑ Department of Electric Power and Energy Systems EG2200 POWER GENERATION OPERATION AND PLANNING Autumn 2016 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2018.
- ↑ Bilaga till "Sammanställning av uppskattade anläggningskostnader för fiskvägar samt vattenföringsdata för storskaliga vattenkraftverk Sverige" daterad 2014-02-10, i vilken utförligare metodikbeskrivning redovisas (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2018.
- ↑ Schematisk bild Skellefteälven (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2018.