Габріель д'Естре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Габріель д'Естре
фр. Gabrielle d'Estrées
Estrées.jpg
Народилася 1573 або 1570[1]
Франція
Померла 10 квітня 1599(1599-04-10)
Париж, Королівство Франція
·Еклампсія
Громадянство
(підданство)
Pavillon royal de la France.svg Королівство Франція
Діяльність Маркіз
Володіє мовами французька[2]
Титул Герцог
Батько Antoine d'Estrées[d][1]
Мати Françoise Babou de La Bourdaisière[d]
Брати, сестри  • François Annibal d'Estrées[d][1]
Діти César, Duke of Vendôme[d], Catherine Henriette de Bourbon[d] і Alexandre de Vendôme[d]

Габріель д'естре (фр. Gabrielle d'Estrées, (), Монлуи-сюр-Луар — 10 квітня 1599, Париж) — перша герцогиня де Бофор і де Верней, маркіза де Монсо, офіційна фаворитка короля Генріха IV Великого.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в 1573 (за іншою версією в 1571 або 1570) році і була шостою з вісьмох дітей начальника артилерії Антуана д'Естре і його дружини, Франсуази Бабу де Лабурдезьер.

За твердженнями деяких сучасників, у віці 16 років за шість тисяч екю була продана матір'ю королю Генріху III.

Королю дівчина, нібито, не сподобалася (вона нагадувала Генріху його нелюбу дружину Луїзу), і ходили чутки, що в подальшому Габріель досить довго переходила з рук у руки: належала італійському фінансисту Себастіану Замету, рік жила з кардиналом де Гізом, потім послідовно належала герцогові де Лонгвилю і Роже де Бельгарда, а також кільком дворянам з околиць замку Кевр, поки в 1590 з нею не познайомився король Генріх IV[3]. Версія, згідно з якою, саме Бельгард представив Габріель королю, і той її у нього забрав, користується найбільшою популярністю[4], бо про це кілька разів згадує Тальман де Рео у своєму збірнику анекдотів.

Генріх зробив її своєю коханкою і для виду в лютому 1591 року обвінчав з Ніколя д'Амерваль де Ліанкуром (шлюб був розірваний у 1594 році). Красива і дотепна Габріель справляла великий вплив на короля, завдяки своїй фаворитці Генріх прийняв католицизм і хотів навіть розлучитися з Маргаритою Валуа і звести Габріель на престол.

Зведена в герцогині де Бофор і маркізи де Монсо, Габріель була скромною і не використовувала свій вплив на короля на зло, а тому користувалася загальною прихильністю двору. В червні 1594 року, через три місяці після проголошення Генріха королем Франції, д'Естре народила сина, якого на честь Гая Юлія Цезаря назвали Сезаром. У 1595 році король узаконив хлопчика, а в 1598 подарував йому титул герцога Вандомського.

26 березня 1596 року в Руані Габріель народила дочку Катерину-Генрієту, яка в свою чергу була названа на честь рідної тітки, батькової сестри Катерини де Бурбон, яка була близькою подругою Габріель. Ще одного королівського бастарда, сина Олександра фаворитка народила в 1598. Тепер Габріель д'Естре могла повноправно стати дружиною Генріха і королевою Франції, все було готове до весілля, але на Страсному тижні 1599 року, Габріель на четвертому місяці вагітності була отруєна фруктами, надісланими їй від імені її нареченого Генріха IV і 10 квітня померла. При дворі подейкували, що фаворитку отруїли представники тих придворних кіл, які були зацікавлені в укладанні шлюбу короля з представницею сімейства Медічі. Габріель була похована в абатстві Нотр-Дам-ла-Рояль де Мобюіссон в Іль-де-Франсі.

17 грудня 1600 року в Руані король одружився на тосканській принцесі Марії Медичі, яка згодом народила йому шістьох законних дітей, в тому числі і майбутнього короля Франції Людовіка XIII Справедливого.

Приписувані Габріель «Mémoires» (П., 1829; нове вид., 1852) — ймовірно, підробка.

Родина[ред. | ред. код]

Від зв'язку з Генріхом IV мала дітей:

  • Сезар (1594-1665), з 1598 1 герцог де Вандом. Дружина з 1608 р. - Франсуаза Лотаринзька(1592-1669), 3 герцогиня де Меркер і герцогиня де Пант'євр
  • Катерина Генрієтта (1596-1663), відома як «Мадмуазель де Вандом»; чоловік з 1619 — Карл II Лотаринзький(1596-1657), 2 герцог д Ельбеф, граф д'Аркур, в шлюбі народила шістьох дітей.
  • Олександр де Вандом (1598-1629), відомий як «Шевальє де Вандом», великий пріор Мальтійського ордену, в 1626 році брав участь у змові проти кардинала Рішельє, за що був запроторений в Венсеннський замок, де і помер.
  • мертвонароджений син (1599).

В літературі[ред. | ред. код]

  • Габріель д'Естре одна з головних героїнь роману Генріха Манна "Зрілі роки короля Генріха IV" (1938).
  • Головна героїня роману Огюста Маке "Прекрасна Габріель або Дочка Мельника" (1855).
  • Вольфрам Флейшгауер "Пурпурна лінія".

Див. також[ред. | ред. код]

  • «Габріель д'Естре з сестрою»

Коментарі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]