Гай Галина Семенівна
| Галина Семенівна Гай | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
3 грудня 1956 с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області | |||
| Померла |
28 березня 2021 (64 роки) м. Біла Церква, Київська область | |||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | поетка, письменниця | |||
| Alma mater | Київський державний університет, факультет журналістики | |||
| Мова творів | українська | |||
| Напрямок | поезія, проза | |||
| Жанр | вірші, поеми, прозові твори | |||
| Нагороди |
 | |||
| Премії | літературно-мистецькі премії ім. Григорія Сковороди, ім. Івана Нечуя-Левицького та ім. Григорія Косинки | |||
|
| ||||
Гали́на Семе́нівна Гаращенко, у шлюбі Гай (нар. 3 грудня 1956, Медведівка Чигиринського району Черкаської області — пом. 28 березня 2021, м. Біла Церква, Київська область) — українська поетеса, редакторка та письменниця. Член Національної спілки письменників України (2004).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 3 грудня 1956 р. в с. Медведівка (Чигиринський район) Черкаської області. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1982). Редакторка Білоцерківського книжкового видавництва «Буква» (м. Біла Церква, Київська область). Була головною редакторкою Київського обласного тому Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні (2008).
Авторка збірок поем і віршів «Під корою вдаваного спокою» (2003), «Ера тонких енергій» (2005), «Доторк» (2006), «Не обминеш своїх доріг» (2011), «І Вічність яблуком впаде» (2016), повісті «Мій час, моя вода» (2018). Упорядниця кількох альманахів і антологій.
Померла в березні 2021-го внаслідок коронавірусної хвороби[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2008)[2] за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор.
- Лауреатка міської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького (м. Біла Церква, 2006) та Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки (2011).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ In memoriam. Галина Гай. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1061/2008. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 25 травня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Галина Гай: [біогр. довід.] // Сучасні письменники України. Біобібліографічний довідник / Національна спілка письменників України; упоряд. А. І. Гай; ред. О. Курило. — Уточнений і доп. — Біла Церква: Київське обласне творче об'єднання «Культура»: Буква, 2012. — 568 с. ISBN 978-966-2927-05-6
- Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. — Фастів: Поліфаст, 2008. — 384 с. — С. 236. ISBN 978-966-7758-71-4
Посилання[ред. | ред. код]
- http://nspu.org.ua/dovidnyk/Г [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- http://www.koonspu.org/index.php/biblio/114-halyna-hai [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про літераторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |