Медведівка (Чигиринський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Медведівка
Герб-Медведівки.jpg Flag of Medvedivka.jpg
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чигиринський
Рада/громада Медведівська сільська рада
Код КОАТУУ 7125483501
Облікова картка Медведівка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Медведівка
Основні дані
Засноване перша половина 16 століття.
Населення 1292 (на 01.01.2007)[1]
Площа 5,07 км²[2]
Густота населення 254,8 осіб/км²
Поштовий індекс 20930
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°10′30″ пн. ш. 32°22′44″ сх. д. / 49.17500° пн. ш. 32.37889° сх. д. / 49.17500; 32.37889Координати: 49°10′30″ пн. ш. 32°22′44″ сх. д. / 49.17500° пн. ш. 32.37889° сх. д. / 49.17500; 32.37889
Середня висота
над рівнем моря
101 м
Водойми р. Тясмин та Медведка
Відстань до
обласного центру
37,2 (фізична) км [3]
42 (автошляхами) км
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Фундукліївка
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради с. Медведівка; тел. 95-3-45
Сільський голова Дискант Олександр Анатолійович
Карта
Медведівка is located in Україна
Медведівка
Медведівка
Медведівка is located in Черкаська область
Медведівка
Медведівка

CMNS: Медведівка на Вікісховищі

Криниця Залізняка

Медве́дівка (перша назва — Данилоград) — село в Україні, в Чигиринському районі Черкаської області. Центр сільської ради, до якої входить також село Івківці. Населення — 1441 чоловік (1953 на 1972 рік).

Село розташоване на правому березі річки Тясмин, за 35 км від районного цетру — міста Чигирин, за 25 км від залізничної станції Фундукліївка та за 42 км від обласного центру — міста Черкаси. Відстань до річкового порту на Дніпрі — Адамівки — 33 км.

На півдні село сусідить з селами Івківці і Головківка, на заході з селом Мельники і Зам'ятниця, на сході з селом Трушівці.

Історія[ред.ред. код]

Недалеко від села виявлено поселення часів неоліту, періоду бронзи, а також ранньослов'янське поселення черняхівської культури[4]

XVI ст.[ред.ред. код]

У першій половині XVI ст. територія, де згодом виникла Медведівка, була пустищем. Приплив населення до цієї місцевості був значним, а чигиринський та корсунський староста Іван Данилович «…для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися…, вказав місце». Тут виникло поселення, яке староста назвав Данилоградом. Згодом (у 1792 році) йому було надане магдебурзьке право. Але назва «Данилоград» не прижилася. За поселенням закріпилася назва Медведиця (згодом Медведівка) — від річки Медведки і однойменного з нею урочища.

У першій половині століття на острові Дубина в долині Тясмину поблизу Медведівки був заснований Медведівський Миколаївський монастир.

XVII ст.[ред.ред. код]

У матеріалах перепису Корсунського староства за 1616 рік зазначено, що в новому поселенні є 20 міських будинків і 280 козацьких хат.

У 1649 році тут була створена козацька сотня. Медведівка стала сотенним містечком. Після визвольної війни 1648–1654 рр. Б. Хмельницький держав її у власному користуванні.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року та «Вічним миром» 1686 року Медведівка залишилася у складі Польщі. Сюди знову повернулася шляхта. Містечко не раз дощенту руйнували і грабували татари. Востаннє вони жорстоко сплюндрували його 1735 року.

XVIII ст.[ред.ред. код]

1741 року в містечку мешкало 1300 чоловік. Крім рільництва, його жителі займалися ремеслами, тут існував ткацький цех.

Селяни Медведівки не раз виступали зі зброєю в руках проти гнобителів, поповнювали лави гайдамаків. В листопаді 1737 року польський каральний загін під містечком напав на гайдамаків (близько 200 чоловік), до яких підійшло ще 200 чоловік підмоги. Гайдамаки спершу погнали, а потім під Кам'янкою зовсім розгромили шляхту. В 1743 році загін повстанців спалив панський будинок в Медведівці. У скаргах до сейму та короля панство писало, що селяни не слухають поміщиків, тікають до «гультяїв», зокрема 1749 року згадувалось про поширення повстання і на містечко. Гайдамаки розгромили тут поміщицький маєток також у 1751 році.

Та найбільшим виступом народу проти поневолювачів була Коліївщина.[5] Місцем активних дій повсталих став Холодний Яр, Мотронинський монастир і село Медведівка. Очолив повстання уродженець сусіднього села Івківці запорізький козак Максим Залізняк. Гайдамаки очистили від шляхти й орендарів Чигиринське, Смілянське, Жаботинське і Черкаське староства і в червні того ж року рушили на Умань.[6]

У Медведівці із загоном у 300 гайдамаків два тижні перебував один з ватажків, повстання — Семен Неживий.[7] Багатьох повстанців з села Медведівки (підданих Російської держави) власті затаврували і заслали до Сибіру. Серед них опинився і Максим Залізняк. Довгий час серед медведівців ходили чутки, що він утік з в'язниці й брав участь у селянській війні під проводом О. Пугачова.

Після з'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії в 1793 році Медведівка була включена до Чигиринського повіту. Повновладним господарем у ній став шляхтич Сабанський. Він збільшив панщину до 3 днів на тиждень, посилив утиски. Селяни в 1832 році подали київському генерал-губернатору скаргу на поміщика. Як і слід було сподіватися, на скаргу не зважили.

XIX ст.[ред.ред. код]

З 1836 року землі Медведівки перейшли у власність сенатора Фундуклея. На той час у селі було 80 дворів, у яких проживало 633 чоловіка.

На 1852 рік у селі проживало 66 ремісників.

У 1859 році в селі було 2122 жителі. Через кожні два тижні тут проводились торги (в неділю), а тричі на рік влаштовувались ярмарки.

У 1860 році в селі відкрито школу початкової грамоти. Тут вивчали азбуку 14 селянських дітей.

Після скасування кріпацтва селяни не тільки не отримали землі, а й втратили ту, на якій господарювали. Найродючіші ділянки було відібрано поміщиком, які згодом зкупив цукрозаводчик Терещенко, що привело до заворушень, на придушення яких київський генерал-губернатор у 1861 році послав каральний загін, що мав 200 солдат.

Поміщик Фундуклей, якому належало 16 916 десятин землі, у 1866 році побудував в селі млин, де не тільки мололи зерно, а й валяли сукно на фолюшах. У тому ж році до ладу стала цегельня. Броварню, яка діяла тут з 1835 року, було значно розширено.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому містечку Головківської волості Чигиринського повіту Київської губернії, мешкало 2496 осіб, налічувалось 345 дворових господарства, існували православна церква, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих двори, 11 постоялих будинків, лавка, водяний млин, пивоварний завод, відбувались ярмарки по неділях що два тижні[8].

На 1895 рік в селі налічувалось 360 дворів, де проживали 4458 жителів[джерело?]. Воно мало поштове відділення; тут діяло 15 вітряків. Населення в основному займалось хліборобством: сіяли жито, пшеницю. Селяни вирощували цукрові буряки для Осотянської цукроварні.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3683 осіб (1816 чоловічої статі та 1867 — жіночої), з яких 2219 — православної віри, 1453 — юдейської[9].

XX ст.[ред.ред. код]

Напередодні революції 1905–1907 років в селі діяла революційна група селян, очолювана Е. Т. Слюсаренко та Л. Й. Руденко. В 1907 році група була розкрита, а її активних учасників вислано до Вологодської губернії.

На початку століття село почало бідніти. Маючи невеличкі клаптики землі, багато селян не взмозі була прокормити свої сім'і. Селяеи покидали село і йшли у наймити. Так у 1907 році в селі було 460 господарств, то у 1912 їх лишилося 402. З них 108 зовсім не мали худоби, близько 100 господарств не мали тягла (на селі було 102 коней і 78 волів).

В роки першої світової війни становище ще погіршилось. У селян на потреби армії реквізували коней, худобу, вози й продовольство.

У березні 1918 року село окупували австро-німецькі війська.

У 1918–1923 рр. Медведівка належала до Холодноярської республіки.

Радянська доба[ред.ред. код]

Школа в селі Медведівка

11 квітня 1923 року постановою Київського губвиконкому створено Медведівський район у складі Черкаського округу, який проіснував до 3 лютого 1931 року.

На початку 1925 року в селі організовано товариство спільного обробітку землі «Благо». На той час в Медведівці проживало 2940 чоловік. Займалися вони в основному хліборобством і торгівлею. Тут діяв шкіряний завод, декілька вітряків, паровий млин, збудований сільськогосподарською кооперацією, олійниця і дві кузні. Розпочали роботу медична та ветеринарна лікарні, аптека.

У 1926 році в селі відкрито семирічну школу, де працювало 9 учителів і навчалось 439 учнів. Протягом 1927–1928 років грамотою оволоділи такод 204 дорослі мешканця села.

Восени 1926 року в Медведівці засноване сільськогосподарське кредитне товариство, яке на кінець року мало 509 членів та 91 тисячу карбованців коштів. Від нього селяни отримували допомогу грішми, посівним матеріалом, реманентом. Товариство відкрило свою прокатну станцію, яка мала сівалки, трієри, культиватори, залізні борони та інший сільськогосподарський реманент. Одночасно було створене і споживче товариство (264 члени) з місячним оборотом 39,7 тисяч карбованців.

В 1929 році в селі створено два колгоспи — «Новий шлях» і «Червона дружба». Через рік вони злились в одну артіль «Серп і молот», яка на 1 лютого 1930 року об'єднала 501 господарство і мала 850 га орної землі.

1930-го року утворено Медведівську машино-тракторну станцію, що в 1937 році по рентабельності вийшла на одне з перших місць в області.

В 1936 році в селі відкрито середню школу.

Напередодні Другої світової війни в Медведівці був клуб, пошта, працювало 4 торгові точки.

  • Друга світова війна

25 серпня 1941 року село окуповане німецько-нацистськими військами. 12 жителів Меведівки пішли в партизанські загони, а пона 60 жителів села допомагали партизанам — збирали зброю, заготовляли і переправляли в ліс харчі, забеспечували загони одягом, взуттям, медикаментами, лікували поранених.

У Медведівці 1 серпня 1943 року партизани загону П. А. Дубового напали на ворожий гарнізон, знищили 95 тонн пального на нафтобазі, зруйнували вузол зв'язку, майстерню, розгромили комендатуру, вбили двох жандармів. 8 грудня того ж року партизани загону ім. Москви висадили в повітря міст на дільниці Медведівка — Мельники/[10]

8 січня 1944 року частини 52-ї армії разом з партизанами визволили село.

  • Післявоєнні часи
Медведівка на топографічній мапі

Після визволення села почалася відбудова господарства. В березні 1945 в новоствореній артілі працювало 987 колгоспників. З них чоловіків — 73, жінок — 581, неповнолітніх — 125, людей похилого віку і непрацездатних — 195. Колгосп мав 3 двигуни, 54 кінні плуги, 50 борін, 18 культиваторів, 4 сівалки.

Відновила роботу Медведівська МТС. У 1950 році вона мала 40 тракторів, нові механічні майстерні, гараж.

За роки четвертої п'ятирічки в колгоспі відбудовано всі зруйновані приміщення, споруджено два нові корівники з цегли, кошару, телятник, птахоферму, зерносховище, теслярські майстерні, цегельний завод, а також їдальню, радіовузол, дитячі ясла та інше.

У 1956 році відбудоване і переобладнане приміщення середньої школи, споруджено 2 гуртожитки для учнів віддалених сіл, майстерню.

1959 року Медведівській сільраді були підпорядковані села Івківці, Зам'ятниця, Деменці. На базі колгоспів цих сіл та колгоспу «Серп і Молот» утворилось одне велике господарство ім. Куйбишева з площею орної землі 3060 га, який очолив С. І. Удодов. Після реорганізації Медведівської МТС колгосп купив 45 тракторів, 18 комбайнів, 30 сівалок, 1 бульдозерну лопату, 4 механічні млини, 3 електрозварювальні апарати та повний комплект причіпного інвентаря. З 1961 року колгосп спеціалізувався на виробництві м'яса великої рогатої худоби.

До 1967 року колгосп побудував механічну майстерню, 16 приміщень для утримання тварин, 6 свердловин для подачі води на ферми, 2 кормокухні, три цегельні заводи, вальцовий млин, а також риборозплідник на 0.5 мільйонів мальків, 5 ставків (60 га водного зеркала), увів у дію зрошувальну систему на площі 60 га, а також спорудив будинок культури на 600 місць, сільунівермаг, аптеку. На всіх трьох дільницях побудував і обладнав типові приміщення дошкільних дитячих закладів.

Станом на 1972 рік в селі працював хлібзавод потужністю 10-12 тонн виробів за зміну. Населення обслуговували кравецька і швейна майстерні, пошта, перукарня, готель, ресторан та три їдальні, 9 магазинів та ларків, комунгосп, який виконував замовлення по ремонту приміщень, будівництву різних споруд та інше. Село було повністю електрифіковане та радіофіковане. Мало автобусне сполучення з Черкасами, Чигирином, Олександрівкою та навколишніми селами. Була перебудована і розширена Медведівська лікарня. В ній працював стаціонар на 50 ліжок, рентгенівський і стоматологічний кабінети, операційна, машина швидкої допомоги. В середній школі працювало 30 вчителів, що навчали понад 300 учнів. При школі працювали групи подовженого дня, які відвідували понад 100 учнів. В селі працювало три бібліотеки, стаціонарна кіноустановка.

Сучасність[ред.ред. код]

Медведівський краєзначий музей

Нині в селі функціонують школа, лікарня, дитячий садок, торгові точки. Постійно діють церква Успіння Пресвятої Богородиці та краєзнавчий музей.

Герб і хоругва[ред.ред. код]

Герб зображує у срібному полі напнутний брунатний лук з червоною тятивою, обернений вправо, з брунатною стрілою, над ним — чорна літера «М». Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний червоною короною з трьома вежами[11].

Хоругва являє собою прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 1:1. На білому тлі зображений напнутий брунатний лук, обернений вправо, з такою ж стрілою, над ним — чорна літера «М». Хоругва зліва і справа має синю і жовту лиштву[12].

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Медведівка1.JPG Медведівка2.JPG Медведівка3.JPG
Пам'ятник Максиму Залізняку
церква Успіння Пресвятої Богородиці
пам'ятник воїнам, що загинули у війні
пам'ятник воїнам, що загинули у війні

Посилання[ред.ред. код]

  1. Сторінка Чигиринської районної ради
  2. who-is-who.com.ua
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. www.panterra.com.ua
  5. Гайдамацький рух в Україні в XVIII ст., стор 99; О. П. Лола. Гайдамацький рух в Україні 20-60 рр. XVIII ст., стор. 65, 85, 86.
  6. «Український історичний журнал», 1968, № 7, стор. 63, 65.
  7. Гайдамацький рух в Україні в XVIII ст., стор 414, 461.
  8. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  9. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-84)
  10. Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945, стор 264, 274.
  11. Українська геральдика
  12. Українська геральдика

Література[ред.ред. код]

Публікації[ред.ред. код]

  • Руденко О. Моє рідне село: [Історія с. Медведівки] //Чигирин.вісті. — 1998. — 12 серп.
  • Руденко О. Медведівка за часів козацтва //Чигирин. вісті. — 1993. — 17, 20 лют.