Галушка Іван Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галушка Іван Пилипович
Народився 5 березня 1925(1925-03-05) (99 років)
Студенець
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Уманський національний університет садівництва
Вчене звання академік національної академії аграрних наук Україниd
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук
Війна німецько-радянська війна
Нагороди Орден Леніна Орден Слави III ступеня Орден Трудового Червоного ПрапораМедаль «За відвагу» Медаль «За відвагу» Медаль «За відвагу»

Іва́н Пили́пович Галу́шка — український учений-агроном, доктор сільськогосподарських наук (1970, робота «Підвищення врожайності садів»), лауреат премії Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, почесний академік Української Національної академії аграрних наук.

З життєпису[ред. | ред. код]

В часі голодомору 1932—1933 років осиротів, залишився з братом. Про братів турбувалося подружжя, яке перейшло жити в їхню хату після смерті батьків. У Студенці закінчив 7 класів, вчився у Бобрицькому технікумі.

Влітку 1941-го його мобілізували на збирання врожаю в Донбасі. Коли Іван повернувся в рідне село, там уже були нацисти. Через деякий час подався до партизанського загону, яким командував Володимир Кухарюк. В РА служив полковим розвідником, брав «язиків» на території Польщі. Навесні 1945 року зазнав множинних поранень, один із осколків влучив у серце.

Повернувшись із фронту, продовжив навчання у Бобрицькому сільськогосподарському технікумі. 1950 року закінчив Уманський сільськогосподарський та учительський інститути.

Протягом 1950—1957 років працював агрономом науково-дослідного господарства Уманського сільськогосподарського інституту.

У 1958—1976 роках — директор Донецької дослідної станції садівництва Українського НДІ садівництва (Опитне). За радянських часів був засуджений, 6 років відпрацював у виправному таборі.

У 1982 році Іван Пилипович та Євдокія Семенівна повернулися до Студенця. Через декілька років Євдокія Пилипівна померла.

Тішиться трьома дітьми, онуками та правнуками разом з другою дружиною Марією Прокопівною.

Зареєстровані його авторські свідоцтва, видано 18 книг по садівництву і добривах, загалом понад 100 друкованих робіт.

Наукові напрямки досліджень:

  • способи внесення мінеральних добрив у зону основної діяльності кореневої системи яблуні
  • вугільні породи териконів шахт на збагачувальних фабриках Донбасу як сировина для добрив.

Є автором нових видів багатокомпонентних добрив для сільськогосподарських культур.

Серед робіт:

  • «Нові способи внесення мінеральних добрив у плодових садах», 1956
  • «Терикони дешевих добрив», 1965
  • «Періодичність плодоносіння яблуні подолана», 1967, у співавторстві
  • «Використання сланцевих порід на добрива», 1970
  • «Сад, город, пасіка», 1973.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Слави,
  • три медалі «За відвагу»
  • орден Леніна
  • орден Трудового Червоного Прапора.

Джерела[ред. | ред. код]