Гауссова оптика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гауссова оптика це техніка геометричної оптики яка описує поведінку світлових променів в оптичній системі з використанням параксіальної апроксимації, в якій приймаються до уваги лише ті промені які утворюють малі кути до оптичної осі.[1] В цій апроксимації, тригонометричні функції можуть виражатися як лінійні функції кутів. Гауссова оптика застосовується до систем в яких всі оптичні поверхні пласкі або є частинами сфери. В такому випадку, можна задавати прості формули для розрахунку параметрів системи зображення, такі як фокусна відстань, збільшення і яскравість, в термінах геометричних форм і властивостей матеріалів складових елементів.

Гауссова оптика названа в честь Карла Фрідріха Гаусса, який показав, що оптична система може характеризуватися множиною кардинальних точок, які дозволяють розрахувати її оптичні властивості.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. A.Lipson, S.G.Lipson, H.Lipson, Optical Physics, IV edition, 2010, University Press, Cambridge, UK, p.51
  2. W.J.Smith, Modern optical engineering: the design of optical systems, McGraw-Hill 2007, p.22