Гекокудзьо
Гекокудзьо (яп. 下克上, Гепберн: Gekokujō) — це японське слово (термін), яке стосується тих хто займаючи нижче становище, скидає когось з вищої посади, використовуючи при цьому військову чи політичну силу для захоплення влади.[1]
історія[ред. | ред. код]
Цей термін походить від часів правління стародавньої китайської династії Суй. Він почав використовуватись ще у стародавній Японії в історичний період відомий як «період Камакура».
Випадки відомі як «Гекокудзьо» належать до періоду в історії Японії відомого як «період Сенґоку». Через хаотичний політичний клімат цієї епохи та маючи волю та амбіції Ода Нобунаґа та Тойотомі Хідейосі змогли створити запал і здобути політичну та військову владу в тогочасній Японії. У 1588 році Тойотомі Хідейосі наказав розпочати так зване «полювання за мечами», загальнонаціональну конфіскацію зброї, щоб спробувати запобігти подальшому повстанню.[2] Після встановлення влади сьоґунату соціальна мобільність і свобода японських солдатів і фермерів були обмежені, і щоб спробувати запобігти подальшому «гекокудзьо»,[3] Сьоґунат Едо (Токугава) прийняв конфуціанську систему соціальної стратифікації, яка розділяла всіх членів японського суспільства на окремі групи, тим самим було унеможливлено людям залишення певного соціального класу.[4]
Протягом раннього правління японського імператора Сьова (Хірохіто) акти відомі як «гекокудзьо» повторювалися. Японська воєнна фракція «Кодоха» була відповідальною за спроби вбивства багатьох японських громадських діячів у 1920-х і 1930-х роках, у тому числі британського актора Чарлі Чаплін, але вони отримали легкі тюремні терміни, оскільки вони отримали підтримку японської громадськості.[5] Натхненна воєнною фракцією «Кодоха» японська квантунська армія організувала так званий «Мукденський інцидент» у 1931 році, який призвів до японської інтервенції в Маньчжурію.[5] Тогочасний британський кореспондент Х'ю Байас описав це явище як «уряд шляхом вбивства».[6] Масанобу Цудзі (辻 政信) був відомим прихильником екстремального «гекокудзьо» під час другої світової війни.[7]
В літературі[ред. | ред. код]
- Інцидент 26 лютого яскраво зображено як приклад гекокудзьо в оповіданні японського письменника Юкіо Місіми «Патріотизм» і служить фоном для подій оповіді.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ 『大辞林』第3版 下克上
- ↑ Friday, Karl (2012). Japan Emerging: Premodern History to 1850. с. 347.
- ↑ Friday, Karl (2012). Japan Emerging: Premodern History to 1850. с. 315.
- ↑ Friday, Karl (2012). Japan Emerging: Premodern History to 1850. с. 348—349.
- ↑ а б Smith, Noah (3 березня 2020). Leaders Who Act Like Outsiders Invite Trouble. Bloomberg News.
- ↑ Orbach, Danny (2017). Curse on This Country: The Rebellious Army of Imperial Japan. Cornell University Press. с. 2.
- ↑ Budge, Kent G. (2006).«Tsuji Masanobu (1901—1961?).» In: The Pacific War Online Encyclopedia. Retrieved 11 December 2020.
- ↑ Beasley, William (1975). Modern Japan: Aspects of History, Literature and Society. University of California Press. с. 86.
- . Tokyo. ISBN 4062064898.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)