Гекончик панцирний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекончик панцирний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Геконоподібні (Gekkota)
Родина: Геконові (Gekkonidae)
Підродина: Справжні гекони (Gekkoninae)
Рід: Гекончик (Alsophylax)
Вид: Гекончик панцирний
Alsophylax loricatus
Strauch, 1887
Посилання
Віківиди: Alsophylax loricatus
EOL: 795998
ITIS: 818120
МСОП: 47755582

Гекончик панцирний[1] (Alsophylax loricatus) — представник роду Гекончиків підродини Справжні гекони.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина сягає до 5 см. Колір спини жовтуватий, помаранчевий або сіруватого кольору. Шкіра на спині вкрита тригранними горбинками правильними довгастими та поперечними рядами та кшталт панцира.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Полюбляє кам'янисті місцини. Живе здебільшого у напівпустелях, передгір'ях. Вдень ховається та відпочиває серед каміння. Активний цей гекон вночі, коли полює на комах, безхребетних, павукоподібних. Як й інші гекони, панцирний гекон має здатність при небезпеці відкидати хвоста.

Це яйцекладні гекони. Зазвичай самиця гекончика відкладає до 2 яєць, кладок буває до 2 за один сезон.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Панцирний гекончик має невеликий ареал, який охоплює Таджикистан та деякі райони Узбекистану.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 162.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Golubev, M. L., and T. Sattarov. 1979 On subspecies of Alsophylax loricatus Strauch, 1887 (Reptilia, Sauria, Gekkonidae) [in Russian]. Vestnik Zoologii, Kiev, (5):18-24.
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.