Гексагональні шахи
Гексагональні шахи — група шахових варіантів, які грають на шестикутній дошці, з шестикутними (гексагональними) полями. Найвідомішими з них є Гексагональні шахи Глінського, створені у 1936 році польським інженером Владиславом Глінським (Władysław Gliński).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7e/Glinski_Chess_Setup.png/300px-Glinski_Chess_Setup.png)
Найпопулярніший варіант гексагональних шахів. Був час, коли кількість гравців перевищувала пів-мільйона, та більше 130 000 шахових дощок було продано. Гра була дуже популярною у Центральній Європі, особливо у Польщі. У 1980 році у Лондоні була створена Міжнародна організація з гексагональних шахів (International Hexagonal Chess Foundation). Після смерті Глінського у 1990 році популярність гри дещо впала. У 1996 році у Мінську організацію було перезасновано.[1]
Гра ведеться двома гравцями на шестикутній дошці, що має 91 поле трьох кольорів (зазвичай один з кольорів білий). Дошка має 11 вертикалей, що позначаються літерами a, b, c, …, k, l (літера j не використовується). Поля кожної нумеруються знизу вгору. На крайніх вертикалях по 6 полів, на центральній — 11. Роль горизонталей виконують діагоналі, зліва від лінії «f» — паралельні а1-f1, а справа — паралельні f1-l1. До класичного набору фігур додано ще одного слона та пішака. Початкова позиція показана на діаграмі справа.
На діаграмах нижче зображено ходи фігур. Як і в класичних шахах, кінь може перестрибувати через інші фігури. Три слони різних кольорів ніколи не перетинаються. Ферзь рухається як тура та слон. Рокіровок немає.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Докладніше дивись Гексагональні шахи Глінського.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2e/McCooey_Chess_Setup.png/300px-McCooey_Chess_Setup.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/21/McCooey_Chess_Pawn.png/200px-McCooey_Chess_Pawn.png)
Дайв МакКуей (Dave McCooey) та Річард Хонейкат (Richard Honeycutt) розробили інший варіант гексагональних шахів.[2] Він дуже схожий на варіант Глінського, проте має три основні відмінності: початкову позицію, ходи пішаків та прирівняння пату до нічиєї. На діаграмі зліва зображені ходи пішака для варіанта Маккуея.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/96/Shafran_Chess_Setup.png/300px-Shafran_Chess_Setup.png)
Створені радянським геологом Ісааком Григоровичем Шафраном у 1939, та зареєстровані у 1956. Вони були продемонстровані на Світовій Шаховій виставці у Лейпцигу у 1960 році.
Дошка являє собою неправильний шестикутник, що має 70 полів, на відміну від 91 у варіантах Глінського та МакКуея. Початкова позиція показана на діаграмі справа. Лівий фланг кожного гравця називається «ферзевим», правий — «слоновим».
Фігури та пішаки ходять та б'ють так само, як у варіанті Маккуея. Проте першим ходом пішак може перейти на середину своєї вертикалі. Це означає, що першим ходом пішаки «а» та «і» можуть піти лише на одне поле, а пішаки «d», «e» та «f» можуть походити на три поля. Якщо вони роблять такий хід, то їх можна бити «на проході».
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0a/Shafran_Chess_Castling.png/200px-Shafran_Chess_Castling.png)
Рокіровка можлива у шахах Шафрана. Рокіровка відбувається за класичними правилами. Вона може бути короткою, або довгою, в обох напрямках і позначається як Q- або B- (позначаючи, яку саме туру використовують — «ферзеву» чи «слонову»), за тим слідує знак 0-0-0 (довга рокіровка), або 0-0 (коротка рокіровка). Рокіровка направду не збільшує безпеку короля і не переводить туру на активнішу позицію, проте існує у грі, тим не менше, для завершеності.
Пат вважаться нічиєю.
Першим опублікованим варіантом гексагональних шахів була комерційна гра Hexagonia.[3] Вони були створені у 1864 році John Jacques & Son. Дошка мала 125 полів, кожний з гравців мав короля, 2 гармати, 4 коня та 8 пішаків.
У 1984 році Рональд Планесі (Ronald Planesi) створив ImmortalStarMasters. Це варіант шахів або шашок для кількості гравців від двох до шести, що грається на гексагональній дошці.[4] Дошка для гри значно більша, за дошку у варіанті Глінського, щоб забезпечити достатній простір для шести гравців таким чином, щоб кожну сторону міг зайняти один з гравців. Набір фігур той же, що й у класичному варіанті, лише додано одного слона (для полів третього кольору). Всі фігури, окрім пішаків, ходять так само, як у варіанті Глінського. Ходи пішака схожі на ходи у варіанті МакКуея, проте він може ходити прямо у двох напрямках, та бити у трьох напрямках. Версія для двох гравців має такі самі правила, та використовує таку саму дошку. Наполеонівський метод гри включає двох гравців, кожен з яких використовує три комплекти фігур, або троє гравців, кожен з яких використовує два комплекти фігур.
C'escacs 2007 — це великі шахи Глінського на дошці, що має 169 полів.[5] До набору фігур Глінського додано дракона (канцлера), два пегаси (кардинал, архієпископ) і два принци.
- ↑ Gliński's Hexagonal Chess [Архівовано 19 червня 2006 у Wayback Machine.] by Hans L. Bodlaender.
- ↑ McCooey's Hexagonal Chess [Архівовано 19 червня 2006 у Wayback Machine.] by Dave McCooey.
- ↑ Pritchard, D. (2000). Popular Chess Variants. Batsford Chess Books. ISBN 0-7134-8578-7.
- ↑ ImmortalStarMasters [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] by Ronald D. Planesi
- ↑ C'escacs. Архів оригіналу за 7 серпня 2010. Процитовано 29 грудня 2009.
- Gliński's Hexagonal Chess [Архівовано 11 січня 2006 у Wayback Machine.] by Hans L. Bodlaender.
- Hexagonal Chess by I G Shafran [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.] by Ivan A Derzhanski.
- Гексагональні шахи (білоруський сайт)
- Гексагональні шахи Глінського
- Програма для гри в гексагональні шахи [Архівовано 27 жовтня 2005 у Wayback Machine.] (zip-файл)
![]() |
Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |