Гелена Шведська (ХІІ століття)
| Гелена Шведська | |
|---|---|
| Народилася |
1130 Данія |
| Померла |
не раніше 1157 Швеція |
| Країна |
 Данія Швеція |
| Діяльність | черниця |
| Титул | королева-консорт |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Династія Сверкерів |
| Батько | Сверкер I Старший[1] |
| Мати | Ульфгільда Хаконсдоттер[1] |
| Брати, сестри | Буріслев Сверкерсон, Карл VII Сверкерсон, Суне Сік і Johan Sverkersson the elderd |
| У шлюбі з | Кнуд V (король Данії) |
Гелена (швед. Helena[2] або Елін — 1130-ті — пл. 1158) — уявне ім’я середньовічної шведської принцеси та данської королеви, дружини короля Данії Кнуда V. Дата її народження невідома; її батьком був шведський король Сверкер I, а мати, як вважають, була першою дружиною Сверкера, королевою Ульвхільда.
Ідентичність[ред. | ред. код]
У період 1146-1157 Данське королівство було поділене між двома ворогуючими королями, Кнудом V і Свейном III. У 1154 році Кнуд вступив у союз зі своїм родичем Вальдемаром, майбутнім королем Вальдемаром Великим, і шукав підтримки у свого вітчима Сверкера I Шведського. Під час перебування він був заручений з дочкою Сверкера, а Вальдемар сватав падчерку Сверкера Софію Мінську. Ім’я нареченої Кнуда в літописах не згадується. Однак сучасні дослідження припускають, що її звали Гелена, яку також звали Елін.[3] Підставою для цього висновку є Necrologium Lundense, в якому згадується Елена Регіна з датою смерті 31 грудня. Оскільки жодної іншої данської королеви з таким ім’ям не відомо, ймовірно, мається на увазі дочка Сверкера.[4] Згідно з гіпотезою, її можна ототожнювати з неофіційною напівлегендарною святою на ім’я Гелена, яку шанували у Швеції та, очевидно, у Данії.[5]
Королева Данії[ред. | ред. код]
Наприкінці 1156 року Кнуд V поїхав до Швеції, щоб розрадити свою матір після вбивства короля Сверкера. Тоді ж він забрав свою шведську наречену.[6] Таким чином, вона залишила Швецію і обійняла посаду данської королеви, що виявилося короткочасною і трагічною подією.[7] У 1157 році Кнуд і Вальдемар відвідали свято примирення в Роскілле зі Свейном III. Під час бенкету люди Свейна напали на двох його суперників, і Кнуд був убитий, а Вальдемару вдалося вислизнути. Пізніше того ж року Свейн був убитий на знак помсти, залишивши Вальдемара переможцем і єдиним правителем Данії. Судячи з усього, королева Кнуда повернулася до Швеції після інциденту в Роскіле. Копія середньовічного списку пожертв XVI століття говорить, що якась королева Гелена пожертвувала землю в парафії Слака абатству Врета в Естерйотланді, а потім увійшла до абатства як черниця.[8] Виходячи з цього, деякі історики припускають, що королева Кнуда пішла зі світу невдовзі після вбивства її чоловіка, приблизно в 1158 році, приєднавшись до своєї сестри Інгегерд (пом. 1204), яка була настоятелькою Врети. [2]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Sven Rosborn (In Swedish): När hände vad i Nordens historia (When did what happen in the history of the Nordic countries)
- ↑ Wallin, "Knutsgillena i det medeltida Sverige", pp. 137, 190.
- ↑ Philip Line, Kingship and State Formation in Sweden 1130-1290. Leiden: Brill, 2007, p. 485.
- ↑ Ahnlund, "Den nationella och folkliga Erikskulten", p. 120.
- ↑ Ahnlund, "Till frågan om den äldsta Erikskulten i Sverige", p. 309.
- ↑ Lars O. Lagerqvist (1982). "Sverige och dess regenter under 1.000 år",("Sweden and its regents under a 1000 years"). (Swedish). Albert Bonniers Förlag AB. ISBN 91-0-075007-7.
- ↑ Ahnlund, "Till frågan om den äldsta Erikskulten i Sverige", p. 319.
Література[ред. | ред. код]
- Ahnlund, Nils. "Till frågan om den äldsta Erikskulten i Sverige". Historisk tidskrift 68, 1948.
- Ahnlund, Nils. "Den nationella och folkliga Erikskulten", in B. Thordeman (ed.). Erik den helige. Stockholm, 1954.
- Lagerqvist, Lars O. "Sverige och dess regenter under 1.000 år. Stockholm: Albert Bonniers Förlag AB, 1982 (ISBN 91-0-075007-7).
- Rosborn, Sven. När hände vad i Nordens historia. Lund: Historiska media, 1997 (ISBN 91-9719-926-5).
- Wallin, Curt.Knutsgillena i det medeltida Sverige. Kring kulten av de nordiska helgonkungarna [Historiskt arkiv, 16]. Stockholm: Almqvist & Wicksell, 1975 (ISBN 91-7402-006-4).