Герцог Графтон
Герцог Графтон (англ. Duke of Grafton) — титул, створений 1675 року англійським королем Карлом II для свого позашлюбного сина Генрі Фіцроя. Матір'ю першого герцога була відома фаворитка короля — Барбара Вільєрс.
Герцогам Графтон належить ще три титули, усі створені 1672 року у перстві Англії : граф Юстон, віконт Іпсвіч і барон Садбері. Старший син і спадкоємець герцогства носить титул ввічливості граф Юстон, а його спадкоємець носить титул ввічливості віконт Іпсвіч.
Найвидатніший представник родини — третій герцог, який був прем'єр-міністром Великої Британії у 1760-их роках. Родинна резиденція — Юстон-Голл у Саффолку.
У 1723 році другий герцог Чарльз Фіцрой успадкував від матері титули графа Арлінгтон, віконта Тетфорд та барона Арлінгтон. Герцоги Графтон володіли цими титулами до смерті дев'ятого герцога Джона Фіцроя у 1936 році, відколи ці титули не перейшли у статус бездіяльних. Пізніше, у 1999 році, бездіяльність баронства Арлінгтон було припинене і титул отримала Дженніфер Форвуд, племінниця дев'ятого герцога.
Також статус перів носять представники двох бокових гілок роду герцогів Графтон:
- Підполковник Чарльз Фіцрой, онук другого герцога і молодший брат третього герцога отримав у 1780 році титул барона Саутгемптон.
- Мюріель Фіцрой (уроджена Дуглас-Пеннант), удова політика Едварда Фіцроя, отримала титул віконтеси Девентрі у 1943 році.
| Порядковий номер | Ім'я
(роки життя) |
Портрет | Період перебування на посаді | Інші титули | Спорідненість | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Початок | Кінець | ||||||
| 1 | Генрі Фіцрой | _(studio_of)_-_Henry_Fitzroy_(1663%E2%80%931690),_1st_Duke_of_Grafton,_as_a_Youth_-_851748_-_National_Trust.jpg)
|
1675 | 1690 | Син короля Карла II | [1] | |
| 2 | Чарлз Фіцрой | .jpg) |
1690 | 1757 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон з 1723 |
Єдиний син попередника | [1] |
| 3 | Огастас Фіцрой |  |
1757 | 1811 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Онук попередника, син третього сина герцога | [1] |
| 4 | Джордж Фіцрой (1760—1844) |
 |
1811 | 1844 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Старший син попередника | [1] |
| 5 | Генрі Фіцрой (1790—1863) |
 |
1844 | 1863 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Старший син попередника | [1] |
| 6 | Вільям Фіцрой (1819—1882) |
.jpg) |
1863 | 1882 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Старший син попередника | [1] |
| 7 | Огастас Фіцрой (1821—1918) |
 |
1882 | 1918 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Другий син 5-го герцога, брат попередника | [1] |
| 8 | Альфред Фіцрой (1850—1930) |
|
1918 | 1930 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Другий син попередника | [2] |
| 9 | Джон Фіцрой (1914—1936) |
|
1930 | 1936 | граф Арлінгтон віконт Тетфорд барон Арлінгтон |
Онук попередника, син його єдиного сина | |
| 10 | Чарлз Фіцрой (1892—1970) |
|
1892 | 1970 | Онук 7-го герцога, син його третього сина | ||
| 11 | Г'ю Фіцрой (1919—2011) |
 |
1970 | 2011 | Старший син попередника | ||
| 12 | Генрі Фіцрой (нар. 1978) |
 |
2011 | Онук попередника, син його єдиного сина | |||
- ↑ а б в г д е ж Hesilrige, 1921, p. 415.
- ↑ Hesilrige, 1921, p. 414.
- Hesilrige, Arthur G. M. Debrett's Peerage and Titles of courtesy : [англ.]. — London : Dean & Son, 1921. — 1064 p.