Говорун Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Говорун Микола Миколайович
Говорун Микола Миколайович.jpg
Народився 18 березня 1930(1930-03-18)
Адріанопіль, Луганська область
Помер 21 липня 1989(1989-07-21) (59 років)
Дубна, Московська область
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Вчене звання доктор фізико-математичних наук
Науковий ступінь член-кореспондент АН СРСР
Відомий завдяки: обчислювальна математика та інформатика
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Говорун Микола Миколайович (* 18 березня 1930, хутір Шевченко, Луганська область — † 21 липня 1989, Дубна, Московська область) — український та російський математик. Брав активну участь у створенні всіх рівнів програмного забезпечення вітчизняної ЕОМ БЕСМ-6. Обіймав посаду головного редактора журналу «Програмування» (1977–1988), котрий висвітлював питання теоретично-прикладного характеру. Читав курс лекцій з питань математичного забезпечення.

Походить з робітничої родини. В 1953 закінчив фізичний факультет Московського державного університету, 2 роки працював на Харківському заводі транспортного машинобудування інженером-конструктором, з 1955 повертається до університету — на аспірантуру. Науковими керівниками були математики Андрій Тихонов та Олександр Самарський. Ще в часі аспірантури вийшло друком 5 його робіт по інтегральних рівняннях теорії антен; числові рішення програмувалися на ЕОМ «Стріла».

У 1961 захистив кандидатську дисертацію «Інтегральні рівняння теорії антен».

З 1958 року працював в Об'єднаному інституті електронних досліджень, яким керував академік Микола Боголюбов.

1966 року організовується бібліотека програм обробітку спектрометричної інформації, отримуваної в часі експериментальних досліджень у фізиці високих енергій, спочатку це були тільки програми, створені колективом Лабораторії обчислювальної техніки та автоматизації — Говорун був в лабораторії заступником директора, з 1988 — директором.

1967 — керівник математичної секції Ради по автоматизації наукових досліджень при Президії АН СРСР. В кінці 1960-х був одним з ініціаторів впровадження Фортрану у СРСР.

1969 — доктор фізико-математичних наук. Член-кореспондент АН СРСР − 1972.

1986 нагороджений премією ВР СРСР — разом з Владиславом Шириковим, Р. Н. Федоровою та Л. І. Нефедьєвою.

Був організатором робіт по математичному забезпеченню теоретичних розрахунків мюонного каталізу — прецизійні обрахунки зійснювалися в 1987–1989 роках.

Один з ініціаторів розроблення в лабораторії алгоритмів паралельних обчислень, зокрема при дослідженні решіткових моделей квантової хромодинаміки.

Довгі роки в Московському державному університеті читав курс лекцій по питаннях математичного забезпечення ЕОМ та системах обробітки даних. Загалом вийшло друком понад 200 його наукових робіт.

Працював над програмами опрацювання знімків за допомогою бульбашкових камер, камер Вільсона, іскрових камер.

Двічі кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, нагороджений медалями.

Джерела[ред.ред. код]