Гончаренко Владислав Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гончаренко Владислав Федорович
Народився 15 січня 1962(1962-01-15) (62 роки)
Полтава, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Знання мов російська
Нагороди
Герой Радянського Союзу Орден Мужності орден «За військові заслуги» орден Леніна орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня Орден «За особисту мужність» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня

Владислав Федорович Гончаренко (15 січня 1962, Полтава, Українська РСР) — Герой Радянського Союзу, командир авіаційної ланки окремого штурмового авіаційного полку в складі 40-ї армії Туркестанського військового округу (Обмежений контингент радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан), генерал-майор авіації.

Біографія і військова кар'єра[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї службовця. Закінчив 10 класів однієї з середніх шкіл Полтави.

У Радянській Армії з 1979 року. Член КПРС з 1982 року. У 1983 році з відзнакою закінчив Борисоглібське вище військове авіаційне училище льотчиків імені В. П. Чкалова. З 1983 року служив в Одеському військовому окрузі льотчиком і старшим льотчиком.

З 1985 по 1986 рік знаходився в складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Розпочав службу старшим лейтенантом, через півроку був призначений командиром ланки, ще через два місяці — заступником командира ескадрильї. Літав на літаку-штурмовику «Су-25» з аеродрому міста Баграм, виконав 415 бойових вильотів, завдав великої шкоди противнику, неодноразово своїми вмілими діями рятував мотострілецькі та десантні підрозділи.

Звання героя Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 вересня 1987 року — «За мужність і героїзм, проявлені при наданні інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан старшому лейтенанту Гончаренку Владиславу Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі» Золота Зірка «(№ 11558)».

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

Повернувшись в СРСР продовжив службу у ВПС. У 1986—1988 роках — заступник командира змішаної ескадрильї Центру з підготовки льотного складу до бойових дій ВПС Туркестанського військового округу, потім — на навчанні.

У 1991 році закінчив Військово-повітряну академію імені Ю. А. Гагаріна. З 1991 року — командир авіаційної ескадрильї в Білоруському військовому окрузі. З 1993 року — заступник командира штурмового авіаційного полку, брав участь у бойових діях в першій чеченській війні.

Генерал-майор проживає в місті Краснодарі (Росія). З 1999 року — перший заступник начальника військового авіаційного інституту.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Леніна.
  • Орден Червоної Зірки.
  • Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня.
  • Орден Мужності.
  • Орден «За особисту мужність».
  • Орден «За військові заслуги».
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» 2-го ступеня.
  • Медаль Республіки Афганістан «Від вдячного афганського народу».
  • Медаль «За зміцнення бойової співдружності».
  • Медаль «За відзнаку у військовій службі».
  • 6 медалей.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Гончаренко Владислав Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).