Су-25

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Су-25
Літак Су-25 ВПС України із 299-ї ОШАП
Су-25
Призначення: штурмовик 
Перший політ: 1975 
Прийнятий на озброєння: 1981 
Період використання: 1981 - донині 
На озброєнні у: Україна Україна, Росія Росія, 17 країн 
Виробник: ОКБ Сухого 
Всього збудовано: 1024 одиниць 
Екіпаж: 1 або 2 осіб
Крейсерська швидкість: 750 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 984 км/год
МШ біля землі: 975 км/год
МШ на висоті: 984 км/год
Бойовий радіус: 750 км
Дальність польоту: 1850 км
Практична стеля: 7000 м
Бойова стеля: 5000 м
Довжина: 15,36 м
Висота: 4,8 м
Розмах крила: 14,36 м
Площа крила: 33,7 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 42 °
Шасі: трьохопорне 
Порожній: 9 185 кг
Споряджений: 14 530 кг
Максимальна злітна: 17 350 кг
Двигуни: 2 х ТРД Р-195 
Тяга (потужність): 2 х 4413 кгс 
Тяга форсажна: немає 
Гарматне озброєння: 1×30 мм, ГШ-30-2 
Боєзапас: 250 снарядів 
Кількість точок підвіски: 11 
Маса підвісних елементів: 4340  кг
Підвісне озброєння Бомбове завантаження: До 8 бомб із лазерним наведенням,

8-10 500-,250-кг бомби, 32 100-кг бомби, бронебійні бомби, напалмові баки

НУР: 8-10 ПУ УБ-32-57 (320(252) х 57-мм)

Або 8-10 240-мм, блоки НАР типа С-5 (57 мм), С-8 (80 мм), С-24 (240 мм) и С-25 (340 мм).

УР: повітря-повітря Р-3(АА-2) або Р-60(АА-8)

повітря-поверхня Х-25МЛ, Х-29Л і С-25Л

Контейнери СППУ-22 із двохствольною 23-мм гарматою ГШ-23Л із 260 патронами. 

Су-25 (неформально — Грач, за класифікацією НАТО — «Frogfoot») — одномісний броньований дозвуковий штурмовик, призначений для надання авіаційної підтримки у зоні бойових дій вдень та вночі за умов візуальної видимості цілі, а також знищення об'єктів із заданими координатами у випадку льотної погоди. Об'єктом ураження можуть бути наземні та надводні цілі, а також повітряні маловисотні, повільні цілі (гелікоптери і транспортні літаки).

Історія створення[ред.ред. код]

Роботи у ОКБ Сухого зі створення штурмовика Су-25 було розпочато 1968 року. Літак призначався для підтримки підрозділів безпосередньо над полем бою та проектувався як дозвуковий реактивний літак, що мав високу маневровість та підвищену бойову живучість. У період 1970–1971 років проект літака брав участь у конкурсі проектів штурмовика разом із проектами ОКБ Мікояна, Яковлєва, Ільюшина та виграв його.

У вересні 1972 року було захищено ескізний проект та макет літака. Побудова дослідного літака Т8-1 завершена у листопаді 1974 року, перший політ виконано 22 лютого 1975 року. Випробування тривали до жовтня 1976 року, після чого машини було переведено на доробку. Державні випробування розпочато 1978 року.

Закінчення першого етапу випробувань було вирішено провести у бойових умовах діючої армії у Афганістані. У період з 16 квітня до 5 червня 1980 року на аеродромі Шинданд було проведено 100 випробувальних вильотів, зокрема 44 реальних бойових, у яких Су-25 показав високі бойові якості. Державні випробування було завершено у грудні 1980 року.

Виробництво здійснювалось на авіаційному заводі у Тбілісі, експлуатація літаків розпочалася з 1981 року. У ході серійного виробництва літак неодноразово допрацьовувався.

Перш за все доробок зазнала кабіна пілота, забезпечення захисту паливних баків шляхом їх заповнення пінополіуретаном, тощо. Подібні заходи збільшили живучість літака у бойових умовах та виправдали свою доцільність під час використання їх у Афганістані. Паралельно розроблялись інакші версії літака на базі Су-25 для вирішення інших завдань.

Наразі проводяться роботи з модернізації літаків Су-25, що перебувають на озброєнні країн-операторів.

Конструкція[ред.ред. код]

Su25-kompo-vers2.svg

Модифікації[ред.ред. код]

Су-25 ВПС України

За свої понад двадцять п'ять років служби Су-25 став учасником декількох збройних конфліктів. Він активно використовувався радянськими військами у війни в Афганістані. Іракські військово-повітряні сили використовували Су-25 проти Ірану впродовж ірано-іракської війни 1980-89. [Джерело?] 1993 року, абхазькі сепаратисти використовували Су-25 проти грузинів під час Абхазької війни. Вісім років по тому, македонські ВПС використовували Су-25 проти албанських сепаратистів у конфлікті в Македонії, а 2008 року Грузія і Росія застосовували Су-25 у війні в Південній Осетії.

  • Су-25. Базову версію цього літака було випущено на заводі 31, у Тбілісі, у Радянській Республіці Грузія. Між 1978 і 1989, 582 одномісні Су-25 було випущено у Грузії, не беручи до уваги літаки підготовлені згідно з експортною програмою Су-25К. Цей варіант літака становить основу російських військово-повітряних штурмових сил та флоту.
    Літак зазнав низки аварій у ході оперативних чергувань, спричинених невдалими залпами зі зброї. Внаслідок цих інцидентів, використання його основного озброєння, 240-мм ракет С-24, заборонили. Таким чином, його головним озброєнням стали 500-кг фугасні бомби загального призначення ФАБ-500.
  • Су-25К. Основну модель Су-25 було використано як основу для комерційного експортного варіанта, відомого як Су-25К («Комерційний»). Ця модель також побудована на заводі 31 в Тбілісі. Ці літаки відрізняються від версії для радянських ВПС деякими незначними дрібницями, здебільшого внутрішнім обладнанням. Всього між 1984 та 1989 роками було побудовано 180 літаків Су-25К. Також Су-25К називався проект корабельного варіанту.
  • Су-25М1 — українська модернізація Су-25. Встановлено модернізоване обладнання українського виробництва — супутникова навігація, нова система СПС, модернізована радіостанція, сучасний лічильник прицілу.
  • Су-25УБ («Навчально-Бойовий») — двомісна навчальна модифікація, створена 1977 року. Призначений для підготовки та тренування пілотів. Максимальна злітна маса — 18500 кг, може здійснювати бойові завдання у повному обсязі. Випущено приблизно 350 машин. Перший прототип під назвою «Т-8УБ-1» було завершено у липні 1985 року. Його перший політ було здійснено з аеродрому в Улан-Уде 12 серпня цього ж року. Він був призначений для навчання та оцінювання якостей штатних пілотів, а також для підготовки пілотів-курсантів льотних шкіл радянських ВПС.
    Ефективність Су-25УБ відрізняється від одномісної модифікації неістотно. Засоби навігації, зброя та оглядові пристрої, а також системи керування вогнем цього двомісного варіанта дозволяють використовувати його як для навчання пілотажу, так і для виконання навчально-бойових завдань. До кінця 1986 року загалом в Улан-Уде було зібрано 25 Су-25УБ, хоча до того часу державні випробування ще не було завершено, а отже, літак ще не було взято на озброєння радянських ВПС.
  • Су-25УБК. З 1986 по 1989 рік, паралельно з будівництвом основної модифікації Су-25УБ для бойової підготовки, Улан-Уденський завод виробляв так званий «комерційний» Су-25УБК, призначений для експорту до країн, які придбали Су-25К, з відповідними змінами у конструкції.
  • Су-25УТГ (Навчально-Тренувальний з гаком) є варіант Су-25УБ призначений для підготовки пілотів на зліт і посадку на суходолі зі штучної палуби, з лижних переходів з ухилом. Перший з них вилетів у вересні 1988 року, і близько десяти було підготовлено. Близько половини залишалися на російській службі після 1991 року, використовуються Росією з єдиного авіаносця — Адмірал Кузнєцов (рос. «Адмирал Кузнецов»). Така невелика кількість літаків була недостатньою для обслуговування потреб у професійній підготовці російського повітряного перевізника, тож кілька Су-25УБ було перетворено на Су-25УТГ, ці літаки відрізняють альтернативні позначення Су-25УБП (Навчально-Бойовий Палубний) — Прикметник «палубний» означає «палуба», зазначивши, що ці літаки виконують військово-морську функцію. Десять з цих літаків в наш час[Коли?] служать в російських військово-морських силах у рамках 279-го військово-морського авіаційного полку.
  • Су-25БМ (Буксирувальник Мішеней) — варіант для буксирування цілей, розробку якого було започатковано в Україні 1986 року. Прототип, названий «Т-8BM1», успішно вилетів уперше 22 березня 1990 року у Тбілісі, і літак було запущено у виробництво після завершення фази тестування. Су-25БМ башта була призначена для забезпечення цільового буксування об'єктів для підготовки сухопутних військ та військово-морського персоналу «земля-повітря» або військово-морських зенітно-ракетних систем. Він розрахований на двигуни від Р-195 і двигуни, обладнаних навігаційними системами на великі відстані RSDN-10, аналог західної системи LORAN.
  • Су-25T («Танковий») — спеціалізована протитанкова версія, яка доволі успішно застосовувалася під час Чеченської війни. Розробники повернулися до одномісної схеми, розташувавши на місці другого пілота додаткову авіоніку. Авіоніку машини було змінено, зокрема встановлено систему автоматичної індикації на лобовому склі. Варіант обладнано системою телевізійного спостереження та прицілювання «Шквал» із лазерним дальноміром і цілевказівником у носовому конусі (ті самі використовуються на бойовому гелікоптері Ка-50), він може нести ракети «Вихор» (рос. «Вихрь») із лазерним наведенням у 8-трубковій пусковій установці (Ка-50 несе ракети в 6-трубній пусковій установці). Ефективність цієї системи зброї на реактивному літаку спірна, оскільки це не зброя «вистрілив і забув», і тоді як на режимі зависання гелікоптера освітлення мішені лазерним променем небезпечне, Су-25T летить до своєї мети доти, поки запустить «Вихор», і зрештою може увійти в коло близьких засобів ППО. Можливості приладу нічного бачення «Шквал» обмежені. Для нічних операцій контейнер з низьким рівнем випромінювання системи ТВ «Меркурій» може перевозитися під фюзеляжем (що мають тільки 5-ти кратне збільшення порівняно з 23 у «Шквала»). Також може оснащуватися «Fantasmagoria», контейнером пасивних радіолокаційних датчиків для придушення ППО. Су-25T можна також використовувати KAB-500Kr ТВ наведення бомби та важких тактичних ракет «повітря-земля» Х-29T з ТВ-наведенням. Друге покоління Су-25T, Су-25TM (також призначив Су-39), було розроблено з поліпшеною навігацією та системами нападу і стала більш живуча. Зберігаючи вбудовані в Су-25T «Шквал», він може нести «Спис» (рос. «Копьё») розміщених в контейнері під фюзеляжем ракет, який використовується для знищення повітряних цілей (за допомогою ракет RVV-AE/R-77), а також кораблів (за допомогою протикорабельних ракет Х-31 і Х-35). Досі російські ВПС отримали лише невелике число кожного варіанта. Разом з тим, вдосконалення системи бортового обладнання, призначене для цих літаків, було використано у Су-25СМ, проміжному оновленні модельного ряду, що випускається для російських ВПС. Зміни підвищили живучість та бойову потужність Су-25.
  • Су-25KM (Комерційний Модернізований), на прізвисько «Скорпіон», це оновлення Су-25. Було оголошено на початку 2001 року у Тбілісі, у партнерстві з Елбіт (Ізраїль). Прототип літака здійснив свій перший політ 18 квітня 2001 року у Тбілісі з розпізнавальними знаками грузинських ВПС.
    Ці літаки використовують стандартний планер Су-25, з покращеною авіонікою, зокрема поліпшено скло кабіни, цифрові карти генератора, шолом-дисплей, комп'ютеризовані системи озброєнь. Вдосконалення стосуються підвищення точності навігаційної системи, сумісної зі стандартами НАТО. Було випущено кілька літаків для грузинських військово-повітряних сил під псевдонімом «Міміно» (Sparrowhawk).
  • Су-28 (також Су-25УТ — навчально-тренувальний). Проект легкого літака, який було розроблено 1981 року для заміни Чехословацького Aero Л-39 Альбатрос. Єдиний здатний літати зразок було збудовано 1987 року на основі Су-25УБ. як приватна ініціатива КБ «Сухий». На відміну від базового Су-25УБ у літаку відсутнє обладнання бойового застосування: зброя, броня і двигун. На початку 90-х років XX століття через фінансові проблеми проект було заморожено, а потім остаточно закрито. Серійно не вироблявся.
  • Су-25Р («Розвідник») — тактичний розвідувальний варіант. Проект розроблено 1978 року, але так і не побудовано.
  • Су-25У3 («Навчальний 3-місний») — також відомий як «Українська Трійка». Проект, розробку якого було призупинено 1991 року через відсутність фінансування.
  • Су-25У («Навчальний») — тренувальний варіант Су-25, вироблявся в Грузії у період з 1996 по 1998 рік. Було побудовано три літаки.
  • Су-39 — протитанковий штурмовик, подальший розвиток Су-25Т. Обладнаний радіолокаційною станцією «Спис-25» (рос. Копьё-25) у підвісному контейнері.

Су-25СМ3 та Су-25УБМ2[ред.ред. код]

Модифікація Су-25СМ3 була створена в 2013–2014 роках. Варіант Су-25СМ3 істотно відрізняється від попередніх модифікацій Су-25СМ як за озброєнням, так і за бортовим обладнанням.

В кабіні пілота встановлений багатофункціональний дисплей. Літак обладнаний комплексом радіоелектронної боротьби «Вітебськ-25», тепловізором-лазерним далекоміром «Солт-25», значно розширена номенклатура застосованих авіаційних засобів ураження[1]. На відміну від попередніх модифікацій, Су-25СМ3 здатен знищувати маломірні рухомі і нерухомі наземні об'єкти без візуальної видимості в складних метеоумовах а також повітряні цілі[2].

Модифікація Су-25СМ3 та Су-25УБМ2 здатні застосовувати керовані ракети з лазерним наведенням Х-58УШ, Х-25МЛ та Х-29Л, керовані ракети з наведенням за телевізійним каналом Х-29Т/ТД/ТЕ, а також керовані бомби КАБ-500С (наведення за супутниковою навігацією) та КАБ-500КР (наведення за кореляційною відео-камерою). Вражати повітряні цілі літак зможе ракетою Р-73[3].

Маса порожнього літака становить 9750 кг, нормальне бомбове навантаження дорівнює 1000 кг, максимальне — 4000 кг. Максимальна швидкість польоту з нормальним навантаженням на висоті 200 м дорівнює 950 км/год, а максимальна висота застосування — 7000 м. Практична дальність польоту з крейсерською швидкістю (650 км/год) та нормальним бойовим навантаженням становить 510 км[4].

Бойове застосування[ред.ред. код]

Бойове хрещення Су-25 відбулось під час війни в Афганістані. Перші бойові вильоти стались в кінці квітня 1980 року. Після розвалу СРСР літаки Су-25 були застосовані у війні в Абхазії, в Карабаському конфлікті між Вірменією та Азербайджаном в 1992–1994 рр, в зіткненнях на кордоні між Таджикістаном і Афганістаном в 1993–1994 роках на тлі громадянської війни в Афганістані[5]. Російські війська використовували Су-25 під час громадянської війни в Чечні. Українські військові використовували Су-25 під час війни на Сході України. Також Су-25 увійшли до арсеналу російського контингенту в Сирії.

Війна в Афганістані[ред.ред. код]

На початку радянської інтервенції до Афганістану основний тягар надання підтримки з повітря а також завдання бомбових ударів ліг на винищувач-бомбардувальник Су-17 та винищувачі МіГ-21 та МіГ-23. Насправді, побоювання втручання третіх держав до конфлікту призвело до того, що винищувальна авіація переважала серед авіаційної групи радянського контингенту[6]. Проте, винищувачі та швидкісні бомбардувальники не зовсім відповідали поставленим завданням: мали недостатній захист від наявних у моджахедів засобів ППО, висока швидкість польоту заважала завдавати точних ударів. Натомість, штурмовик Су-25 був маневреним, здатним завдавати точних ударів з порівняно невеликої висоти.

Випробування та оцінка Су-25 в бойових умовах розпочалась під час операції «Ромб»: 18 квітня 1980 року два протитипи, з номерами Т8-1Д та Т8-3 були передислоковані на авіабазу Шинданд.

Перші польоти ознайомлення в небі Афганістану відбулись 21 квітня 1980. А вже 29 квітня (через 11 днів після прибуття до країни) літаки надавали підтримку з повітря радянським військам в провінції.

За 50 днів випробування в операції «Ромб» два прототипи Су-25 здійснили 56 випробувальних і 44 бойових вильотів. Випробувальні польоти завершились 16 травня. За час операції, літаки здійснювали бойові вильоти з максимальним навантаженням: 8 бомб ФАБ-500, або 8 бомб ОФАБ-100. Серед використаного озброєння були: ракети калібру 57 мм, 80 мм, 240 мм та 250 мм, некеровані бомби вагою 100 кг, 250 кг, та 500 кг, касетні бомби РБК-250-275 та бетонобійні БетАБ-500.

За спогадами льотчика Олександра Іванова, 500 кг некеровані бомби зазвичай влучали в радіусі 10 м від цілі.

В квітні 1986 року почалось застосування ракет з лазерним наведенням Х-25МЛ та Х-29Л вдень. Однак, оскільки штатна станція підсвічування Клен-ПС була не дуже зручною для використання з повітря. Для підвищення ефективності наведення техніки 378 ОШАП встановили станцію Клен-ПС зі списаного Су-25 на БТР-80. В результаті була отримана машина БОМАН (бойова машина авіаційного наводчика)[5].

Серед пілотів Су-25 в Афганістані був майбутній перший і останній віце-президент Російської Федерації Олександр Руцькой. Його літак був збитий двічі над базою моджахедів Джавара (провінція Хост): в квітні 1986 року вогнем з землі та 4 серпня 1988 року пакистанським винищувачем F-16. Пара винищувачів F-16 під командуванням льотчика-винищувача Атера Бохарі (англ. Athar Bokhari) вирушила з бази Камра до Міраншаху на перехоплення радянських МіГ-23, ланка яких прикривала вісімку Су-25. При чому, штурмовики пакистанські льотчики помітили не одразу. Радарний контакт Атер встановив на відстані 42 км, на відстані 33 км на радарі побачив розділення групи штурмовиків, ракету «Сайдвіндер» пустив з відстані 4600 м. Руцькой приземлився за 15-20 км від кордону, 5 діб блукав горами, потрапив у полон, і через тиждень був повернутий пакистанською владою до Афганістану[7].

Збиття Су-25 з Руцьким — єдиний випадок, який пакистанці вважають сутичкою з радянськими літаками. Решту повітряних боїв вони відносять до ВПС Афганістану[7].

Всього за час війни в Афганістані радянські Су-25 здійнили понад 60 тисяч бойових вильотів. За офіційними даними, було збито 23 літаки, 12 пілотів загинуло. З 1984 по 1988 рік було зафіксовано 163 пуски ракет земля-повітря по літаках Су-25 зі складу 378 ОШАП, збито ракетами тільки 12 літаків. Іще не визначена кількість літаків була втрачена через обставини, не пов'язані з бойовими діями. Не менше 9 літаків були знищені на землі ударами артилерії та мінометними налетами.

Використання Су-25 для повітряної підтримки з невеликої висоти було обмежене після 1985 року. Переважна частина бойових вильотів відтоді відбувалась в ролі класичного бомбардувальника[5].

Перша Чеченська війна[ред.ред. код]

Штурмовики Су-25 стали першими літаками російських ВПС, що з'явилися над Чечнею. Ще до введення російських військ восени 1994 року кілька таких літаків з зафарбованими розпізнавальними знаками підтримували загони, опозиційні режиму Дудаєва.

Всього з 27 листопада 1994 до бойових дій на території Чечні було залучено два штурмових полка, озброєних Су-25 — 461-й і 368-й, які базувалися на аеродром Краснодар-Центральний і Будьоновськ відповідно.

З розширенням масштабу конфлікту до бойових дій був притягнутий також особовий склад і техніка 960-го шап (аеродром Приморсько-Ахтарськ), а також 899-го окап (Бутурліновка) і 4-го Центра підготовки особого складу (Липецьк).

Першими бойовими завданнями для штурмовиків стало знищення авіації на території Чечні. Льотчики, що мали багатий досвід Афганістану, Абхазії і Таджикистану, блискуче впоралися зі своїм завданням, не давши Дудаєву застосувати свої кілька десятків різномастих (здебільшого застарілих) літаків і вертольотів проти російських військ.

Але вже в перших вильотах льотчики відчули протидію ППО підрозділів Дудаєва. Ще в 1991–1992 роках після роззброєння частин колишньої Радянської Армії чеченцям дісталось деяка кількість ЗСУ-23-4 «Шилка» і велика кількість досить мобільних ЗУ-23-2 (їх чеченці встановлювали на шасі позашляховиків). Саме жертвою обслуги «Шилки» став літак майора Миколи Улюмжановіча Баірова, збитий 4 лютого 1995. Однак, доля льотчика досі залишається невідомою (тіло на місці падіння літака не знайдено).

5 травня того ж року при атаці наземної цілі з пікірування із застосуванням некерованих ракет типу С-8 у складі пари збитий літак Су-25, пілотований заступником командира полку з виховної роботи підполковником Володимиром Івановичем Сарабеевим (випускник Чернігівського ВВАУЛ-81).

Ще два літаки були збиті в ході бойових дій в 1996 році: 4 квітня при атаці наземної цілі в районі н.п. Гойське збитий Су-25, пілотований старшим льотчиком майором Олександром Валентиновичем Матвієнко. Льотчик підібраний вертольотом Мі-8. Літак був уражений з ЗСУ «Шилка». А 5 травня при роботі в складі пари по наземних цілях втрачений літак Су-25УБ, пілотований екіпажем у складі заступника командира полку полковника Ігоря Валентиновича Свірідова і старшого льотчика майора Олега Миколайовича Ісаєва (випускник Барнаульского ВВАУЛ-88). Екіпаж загинув[8].

Таким чином, за Першу війну ВПС РФ втратили чотири літаки і стільки ж льотчиків.

Статистика ураження Су-25 була наступною[9]:

Тип ураження Кількість випадків Процент
Калібр 5,45-мм 10 41
Калібр 7,62-мм 7 29
Калібр 12,7-мм 4 16
Калібр 23-мм 5 20,8

Війна на сході України (2014)[ред.ред. код]

Авіаційна підтримка сил АТО[ред.ред. код]

Су-25 Українських ВПС, вересень 2013 року

Попереджувальні постріли Су-25 були серед перших пострілів у битві за Донецький аеропорт. Вранці 26 травня 2014 споруду міжнародного аеропорту «Донецьк» імені С. Прокоф'єва захопили терористи. Вдень терористам було висунуто ультиматум скласти зброю та здатися військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції. У разі невиконання вимог повідомлялося про можливість застосування силового варіанту звільнення будівель та території міжнародного аеропорту «Донецьк».

Терористи не виконали вимог українських силовиків, тому по позиціях бойовиків після закінчення часу ультиматума було завдано авіаційного удару — літак Су-25 виконав попереджувальні постріли аби примусити терористів виконати умови учасників АТО, після чого літак МіГ-29 наніс авіаудар по місцях скупчення бойовиків[Джерело?].

За спогадами учасника подій, Су-25 вилетіли того дня з аеродрому Чугуєва, основним завданням було відволікти увагу бойовиків на себе, дати можливість транспортним гелікоптерам безпечно доставити особовий склад. Оскільки льотчики були поінформовані про наявність у бойовиків ПЗРК, було вирішено діяти з безпечної висоти, а спускатись лише з метою завдати удар по бойовиках[10].

Надалі того дня авіаційну підтримку українським військовим надавали вертольоти Мі-24 армійської авіації Сухопутних військ ЗС України[11][12].

2 червня 2014 року Су-25 надавали підтримку прикордонникам під Луганськом, завдаючи ударів по об'єктах бойовиків. Зокрема, літаки знищили два блокпости терористів. Дії штурмовиків прикривали винищувачі Повітряних Сил України, але їхній роботі заважала низька хмарність. «В одному з бойових епізодів винищувач опустився нижче хмар, піддався обстрілу терористів, але виконав бойове завдання і повернувся на базу»[13][14].

17 липня 2014 року Су-25 здійснював пошук артилерійських позицій російських найманців, які вели вогонь по бійцях 72-ї механізованої бригади. Російський винищувач Міг-29, що стартував з ростовського аеровузла, вторгся в повітряний простір України і збив український літак пуском ракети «повітря-повітря».

Літаки Су-25 також надавали допомогу українським підрозділам, які під час виходу з Іловайська зазнали масованого удару зведених підрозділів бойовиків і частин регулярної армії РФ[15]. Для знищення сил російських бойовиків та військових, які перекрили шлях виходу з Іловайська була відправлена пара Су-25 (ведучий Владислав Волошин) та пара МіГ-29.

Після вдалого виконання бойового завдання у районі Іловайська пара Су-25 поверталась на аеродром базування на гранично малій висоті — 50 метрів. Така висота знижує до мінімуму загрозу потрапити в поле зору ворожих засобів ППО. Раптом ведучий пари, капітан Волошин, помітив на пагорбку скупчення військової техніки противника про що встиг повідомити свого відомого після чого був збитий. На думку льотчика, збитий він був ракетою ЗРГК Панцир-С1, проте за іншими даними російські терористичні війська застосували ЗРК «Оса-АКМ»[16].

Волошину вдалось катапультуватись, проте був пошкоджений правий ліктьовий суглоб. Після приземлення льотчику вдалось дістатись закинутого будинку на околицях Старобешеве де він знайшов цивільний одяг. Через кілька діб Волошин зміг вийти на вільну від російських бойовиків територію[17][18]. Після 29 серпня 2014 року авіація збройних сил України в зоні АТО не застосовувалась через високе насичення підрозділів російських бойовиків засобами ППО.

Звинувачення російської пропаганди[ред.ред. код]

17 липня 2014 року біля Тореза Донецької області був збитий літак Boeing 777 компанії Malaysia Airlines, внаслідок якої загинули всі пасажири та екіпаж (загалом 298 осіб)[19]. Літак виконував регулярний рейс MH17 Амстердам-Куала-Лумпур.

Вже 22 липня генерал-лейтенант Андрій Картаполов, начальник штабу — перший заступник командувача військами Західного військового округу від імені Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації заявив, що російськими засобами контролю зафіксований набір висоти літака українських ВПС, ймовірно Су-25, в напрямі малайзійського боїнга. За словами Картаполова Су-25 може набирати висоту в 10 тисяч метрів та нести ракети класу «повітря-повітря» Р-60[20].

10 березня 2015, німецькі медіакомпанії NDR[en] та WDR[en] і газета Süddeutsche Zeitung оприлюднили інтерв'ю, яке дав Володимир Бабак[ru], Президент науково-виробничого концерну «Штурмовики Сухого», генеральний конструктор літака Су-25, який займається цим штурмовиком близько 30 років. Він спростував версію про те, що малайзійський Boeing, який летів рейсом МН-17, начебто міг бути збитий таким штурмовиком[21]:

  1. Бабак та його команда «сконструювали цей літак так, що він може застосовуватися лише на малих та середніх висотах», і призначений для бомбардування наземних цілей. Штурмовик міг би атакувати Boeing на висоті три-чотири тисячі метрів, але збити літак, що летить на висоті 10500, Су-25 не може, хоча й може короткочасно підніматися на велику висоту.
  2. Для того, щоб знищити Boeing, на Су-25 необхідно встановити важкі ракети. Ракети класу «повітря-повітря» могли завдати малайзійському літаку лише пошкоджень, але не можуть його знищити, а Boeing розвалився у повітрі одномоментно, у мить катастрофи.

Попри те, російська пропаганда продовжувала поширювати версії про начебто здатність штурмовика Су-25 знищити такий великий літак, як Боїнг 777. Так, наприклад, 11 березня 2015 російський пропагандистський канал Russia Today поширив твердження генерал-лейтенанта Олександра Маслова, колишнього командувача російських військово-повітряних сил про те, що Боїнг був збитий саме Су-25: характер ушкоджень, за словами генерал-лейтенанта, свідчить, що Боїнг був вражений ракетами повітря-повітря та водночас обстріляний гарматою калібром 30 мм[22]. Маслов заявляв те саме і раніше, наприклад, 24 липня 2014 року ТАСС поширила його заяву про те, що Боїнг збитий українським Су-25 і мав впасти на території Росії[23]. Також російська пропаганда приписувала відповідальність за збитий літак українському льотчику Владиславу Волошину[24][25].

Однак, результати розслідування Ради з питань безпеки Нідерландів та українських слідчих показали повну безпідставність таких звинувачень, опублікувавши докази того, що Боїнг, насправді, був збитий боєголовкою 9Н314М ракети системи ЗРК «Бук», яка була випущена з підконтрольної російським терористам території[26][27].

Громадянська війна в Сирії[ред.ред. код]

Російський Су-25 на авіабазі Хмеймім (Міжнародний аеропорт імені Басіля Аль-Ассада)

Літаки Су-25 використовуються російським військовим контингентом в Сирії[28].

Аварії та катастрофи[ред.ред. код]

Дата Бортовий номер Місце аварії Жертви Короткий опис
23.09.2013 Росія Росія Краснодарський край, 49 км північно-східніше Приморсько-Ахтарська 0/0 Нештатна ситуація
30.09.2014 Білорусь Білорусь Гродненська область, Лідський район 0/0 Причина встановлюється.
11.11.2015 Україна 07 Україна Запорізька область 1/1 Причина встановлюється.
  • 23 вересня 2013 року під час виконання навчально-тренувального польоту Су-25 впав за 49 кілометрів північно-східніше від аеродрому Приморсько-Ахтарськ в Краснодарському краї.
  • 2 липня 2014 року, близько 11:20 при заході на посадку в аеропорту м. Дніпропетровськ український Су-25 зазнав аварії. Пілот втратив контроль над літаком відчувши зміни в керованості літальним апаратом у поперечному відношенні, та був змушений катапультуватися. Жертви і руйнування об'єктів аеропорту відсутні.[29]
  • 11 листопада 2015 року, близько 10 ранку під час виконання польоту розбився літак Повітряних Сил ЗС України Су-25М1[30]. Трагедія сталась за 40 кілометрів північніше від Запоріжжя. Пілот, 1992 року народження, загинув, місцеве населення не постраждало[31]. За попередньою версією слідчої групи військових прокурорів та інспекції по розслідуванню авіакатастроф МОУ, які розпочали роботу на місці трагедії, здійснюючи тренувальний політ на наднизькій висоті, літак допустив зіткнення з високовольтною лінією електропередач, внаслідок чого впав у районі с. Тернівка Вольнянського району Запорізькоі області неподалік 255 км автомобільної траси Харків-Сімферополь[32]. Згодом з'явилась інформація, що літак виконував бойове завдання[33].

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Suchoi Su-25.svg
Схема підвіски озброєння на Су-25

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Екіпаж: 1 пілот
  • Довжина: 15,36 м (з ПВД)
  • Розмах крила: 14,36 м
  • Висота: 4,8 м
  • Площа крила: 30,1 м²
  • Коефіцієнт видовження крила: 6
  • Коефіцієнт звуження крила: 3,38
  • Кут стрілоподібності по передній межі: 20°
  • Поперечне V крила: −2,5°
  • База шасі: 3,57 м
  • Колія шасі: 2,51 м
  • Маса порожнього: 9 185 кг
  • Маса спорядженого: 11 600 кг
  • Нормальна злітна маса: 14 530 кг
  • Максимальна злітна маса: 17 530 кг
  • Практична стеля (без підвісок) 7000 м[34]
  • Максимальна висота бойового застосування: 5000 м
  • Маса палива у внутрішніх баках: 3 000 кг
  • Маса броньованого захисту: 595 кг
    • ліхтар: 48,5 кг лобове (бронескло)
    • кабіна пілота: 424,9 кг
    • паливна та оливна: 121,6 кг
  • Маса протектора: 160 кг
  • Силова установка: 2 × ТРД Р-95Ш
  • Тяга: 2 × 4 100 кгс (40,2 кН)

Оператори[ред.ред. код]

Афганістан Афганістан
12 отримано в 1986-1990. В даний час зняті з озброєння.
Ангола Ангола
в 1988-1989 отримано 12 Су-25К та 2 Су-25УБК, потім ще 3 Су-25УБК.
Вірменія Вірменія
країна не мала Су-25 на момент розпаду СРСР. В 1994 4 Су-25 були отримані від Росії, на початку 2000-х були закуплені 11 Су-25 і 4 Су-25УБ (всі Су-25 і 1 Су-25УБ у Словаччині).
Азербайджан Азербайджан
не мав Су-25 на момент розпаду СРСР. 08.04.92 пілот ВПС Росії азербайджанського походження викрав Су-25 в Азербайджан, пізніше були куплені ще 5 таких літаків (джерело невідоме). До 4 штурмовиків втрачено в Нагірному Карабасі в боях 1992-1994. На 1994 у ВПС Азербайджану залишилося 2 Су-25.В 2002 р 6 Су-25 були куплені в Грузії, а в 2003 там же були придбані 6 Су-25 та 1 Су-25УБ.
Білорусь Білорусь
70 Су-25 та 6 Су-25УБ
Болгарія Болгарія
з 1985 куплені 36 Су-25К та 4 Су-25УБК (поставки з жовтня 1986). На 2004 в строю знаходилися 20 Су-25К та 3 Су-25УБК.
Flag of the Democratic Republic of the Congo.svg ДР Конго
Ефіопія Ефіопія
партія з 2 Су-25Т та 2 Су-25УБК куплені в Росії в 2000.
Грузія Грузія
станом на 01.01.08 ВПС Грузії мали як мінімум 10 Су-25 (в т.ч. 5 Су-25 та Су-25К, 3 Су-25КМ «Скорпіон» та 1 Су-25УБ).
Іран Іран
7 бігло з Іраку 21.02.91, під час війни в Затоці. Ще 6 куплені новими, після чого в лад були введені і перші 7.
Казахстан Казахстан
12 Су-25 та 2 Су-25УБ отримані від Росії у грудні 1995 в обмін на Ту-95МС.
Flag of North Korea.svg Північна Корея
Перу Перу
10 Су-25 та 8 Су-25УБ куплені в Білорусі в 1998.
Росія Росія
Туркменістан Туркменістан
Україна Україна
Узбекистан Узбекистан
близько 20 Су-25, Су-25УБ та Су-25БМ.

Військово-Космічні Сили Російської Федерації[ред.ред. код]

  • 968-й інструкторсько - дослідний змішанний авіаполк  — Липецьк  — одна ескадрилья Су-25СМ, Су-25, Су-25УБ
  • 929-те випробовувальна ланка  — Ахтубінськ  — Су-25СМ, Су-25, Су-25УБ
  • 209-й навчальнийй авіаполк — Борисоглібськ  — одна ескадрилья Су-25, Су-25УБ
  • 368-й штурмовий авіаполк — Будьоновск  — три ескадрильї Су-25СМ, Су-25БМ, Су-25УБ
  • 960-й штурмовий авіаполк — Приморсько - Ахтарськ  — дві ескадрильї Су-25СМ, Су-25УБ
  • ??-й змішанний авіаполк — Гвардійське  — одна ескадрилья Су-25СМ, Су-25УБ
  • 120-й штурмовий авіаполк — Домна  — дві ескадрильї Су-25СМ, Су-25, Су-25УБ
  • 187-й штурмовий авіаполк —Чернігівка  — дві ескадрильї Су-25СМ, Су-25УБ
  • 999-та авіабаза  —Кант (Киргизстан) — ланка Су-25СМ, Су-25, Су-25УБ[35].

Військово-Повітряні Сили України[ред.ред. код]

Літак Су-25, як і гелікоптер Мі-24, — основне озброєння штурмової авіації ПС ЗСУ. На озброєнні у ПС ЗСУ є такі модифікації Су-25: Су-25УБ, Су-25УТГ. Україна отримала 92 одиниці Су-25 в різних модифікаціях внаслідок розпаду СРСР. У наш час у складі ПС ЗСУ діє близько 60 Су-25, Су-25УБ, і Су-25УТГ. Станом на осінь 2015 у складі ПС України 8 Су-25, 11 Су-25М1, 3 Су-25УБ, 2 Су-25УБМ1[16].

Бази дислокації в ПС ЗСУ:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карпенко. Модернизированный штурмовик Су-25СМ. Бастион. 
  2. Су-25 СМ/СМ3. Redstar. 
  3. Trials campaign of the first two upgraded Su-25SM3 fighter aircraft to start before 2015-end. Air Recognition. 07 December 2015. 
  4. Заказ на первую партию модернизированных штурмовиков Су-25СМ3. Блог центра АСТ. 4 грудня 2015. 
  5. а б в Alexander Mladenov (2013). Operational History. Sukhoi Su-25 Frogfoot. Air Vanguard 9. Osprey Publishing. ISBN 978-1-78200-359-5. 
  6. (Марковский, c. 21)
  7. а б Марковский В. (2000). Война в воздухе. Жаркое небо Афганистана. М.: Техника — Молодежи. с. 63. 
  8. Авиация в локальных войнах
  9. Жирохов М. В небе чеченской войны // М-Хобби. — 2008. — № 6
  10. Перший день оборони Донецького аеропорту: зрадник, авіація і кіровоградські спецпризначенці. Радіо Свобода. 20 січня 2016. 
  11. В аеропорту Донецька вогнем вертольота армійської авіації знищена зенітка, з якої терористи вели вогонь по силам АТО. Міністерство оборони України. 26 травня 2014. 
  12. У Донецьку знищено два КАМАЗа, що перевозили терористів. Ліга.Новости. 27 травня 2014. 
  13. Армійська авіація та авіація Повітряних Сил ЗС України надали повітряну підтримку бойовим побратимам - луганським прикордонникам. Міністерство оборони України. 2 червня 2014. 
  14. Су-25 запустили по бойовиках в Луганську 150 снарядів- Міноборони. Ліга.Новости. 3 червня 2014. 
  15. Роман БАКУМЕНКО (15 вересня 2014). ПРО Іловайськ, другий фронт і п’яту колону. Народна Армія. 
  16. а б Жирохов М. (20.12.15). Штурмовики Су-25 в боях на Донбасі. Ukrainian Military Pages. 
  17. Вадим КОВАЛЬОВ (12 вересня 2015). Пілот збитого штурмовика чотири доби виходив до своїх. Народна Армія. 
  18. Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року. Міністерство оборони України. 19 жовтня 2015. 
  19. Постанова Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»»
  20. Минобороны РФ увидело Су-25 Украины рядом с "Боингом". Русская служба Би-Би-Си. 22 липня 2014. 
  21. Віталій Кропман, Валерій Сааков (11.03.2015). Генконструктор Су-25 заперечує російську версію, що начебто штурмовик міг збити Boeing МН-17. Deutsche Welle. 
  22. Could SU-25 fighter jet down a Boeing? Former pilots speak out on MH17 claims. Russia Today. 12 Mar, 2015. 
  23. Эксперты: Boeing был сбит украинским Су-25 и должен был упасть на территории России. ТАСС. 24 липня 2014. 
  24. Александр Коц (23 грудня 2014). Летчик Волошин был награжден орденом через два дня после крушения «Боинга». Комсомольская Правда. 
  25. Павел Зарубин (28 грудня 2014). Свидетель гибели малайзийского Boeing боится за свою жизнь. ВГТРК "Вести". 
  26. Радбез Нідерландів: "Бук" був випущений з території бойовиків. УкрІнформ. 13.10.2015. 
  27. Україна опублікувала свої результати розслідування падіння Боїнга. УкрІнформ. 14.10.2015. 
  28. Russian Fighter Aircraft Arrive in Syria. Stratfor. 21 вересня 2015. 
  29. http://www.mil.gov.ua/news/2014/07/02/v-aeroportu-dnipropetrovska-zdijsniv-avarijnu-posadku-vijskovij-litak-su-25/
  30. http://dumskaya.net/news/katastrofa-su-25-v-pole-pod-zaporogem-pogib-molo-052416/
  31. Під час виконання планового навчального польоту розбився літак Повітряних Сил ЗС України Су-25. За фактом аварії проводиться розслідування. Міністерство оборони України. 11 листопада 2015. 
  32. Слідча група назвала причину катастрофи Су-25 під Запоріжжям. УНІАН. 11 листопада 2015. 
  33. Турчинов заявив, що Су-25, який розбився у Запорізькій області, виконував бойове завдання. УНІАН. 11 листопада 2015. 
  34. http://www.sukhoi.org/planes/military/su25k/lth/
  35. Combat Aircraft Monthly Vol.16 #1

Література[ред.ред. код]

  • Alexander Mladenov (2013). Sukhoi Su-25 Frogfoot. Air Vanguard 9. Osprey Publishing. ISBN 978-1-78200-359-5. 
  • Ильдар Бедретдинов (2002). Штурмовик Су-25 и его модификации. Золотой фонд отечественной авиации. Бедретдинов и Ко. ISBN 5-901668-01-4. 
  • Сергей Буррдин (2001). Штурмовик Су-25. АСТ: Харвест. ISBN 985-13-0771-8. 
  • Про досвід застосування радянської авіації взагалі, та Су-25 зокрема, в Афганістані:
    Марковский В. (2000). Штурмовики. Жаркое небо Афганистана. М.: Техника — Молодежи. 
    Жирохов М. А. (2012). Опасное небо Афганистана. Опыт боевого применения советской авиации в локальной войне. 1979-1989. М.: Центрполиграф. ISBN 978-5-227-03863-0. 

Див. також[ред.ред. код]

Схожі літаки:

Посилання[ред.ред. код]


Бомба Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.