Гранулювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зовнішній вигляд вуглемазутних гранул-агломератів. Середня крупність гранул – 3-5 мм.

Гранулюва́ння (англ. granulation) — сукупність фізико-хімічних і фізико-механічних процесів, що забезпечують формування частинок (гранул) певних розмірів, форми, структури і фізичних властивостей. Гранулюють вугілля, відходи вуглезбагачення, рудні матеріали, ліки та інше. Процес грануляції і його різновиди відомі давно, описані, зокрема у праці De Re Metallica Георгія Агріколи (1556 р.).[1]

Процес гранулювання складається з таких технологічних стадій:

  • підготовку початкової сировини, дозування і змішування компонентів;
  • власне гранулоутворювання (агломерація, кристалізація, ущільнення і ін.);
  • формування структури (сушка, полімеризація і ін.);
  • сортування (розділення частинок за розміром) і подрібнення крупних фракцій.

Гранулювання може бути вологе або сухе. При першому використовуються рідини — розчини допоміжних речовин; при сухому — змочувальні рідини або не використовують, або використовують їх тільки на одній певній стадії підготовки матеріалу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Georgii Agricolae. De Re Metallica libri XII. — Basileae: Froben. — 1556. — 590 s.

Література[ред. | ред. код]