Грачов Андрій Серафимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грачов Андрій Серафимович
Народився 9 липня 1941(1941-07-09)[1] (82 роки)
Москва, СРСР[1]
Країна  Росія
 СРСР
Національність росіянин
Діяльність історик, журналіст, письменник, політолог, політичний аналітик, press agent, публіцист
Галузь політологія[2] і політична журналістика[2]
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин[1]
Науковий ступінь кандидат історичних наук[1]
Знання мов російська[3][2], англійська[2] і французька[2]
Заклад Університет Париж X Нантер
Партія КПРС
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грачов.

Андрій Серафимович Грачов (9 липня 1941(19410709), місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, політолог, журналіст, спеціаліст з міжнародних відносин, помічник і останній прес-секретар президента СРСР Михайла Горбачова. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Кандидат історичних наук (1975).

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1964 році закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР, сходознавець.

У 1964—1966 роках — референт, старший референт Комітету молодіжних організацій СРСР.

Член КПРС з 1965 року.

У 1966—1973 роках — радянський представник у редакції журналу «Молодь світу» та в Бюро Всесвітньої федерації демократичної молоді в місті Будапешті (Угорщина).

У 1973 році — 1-й заступник голови Комітету молодіжних організацій СРСР.

У 1973—1978 роках — референт Міжнародного відділу ЦК КПРС.

У 1978—1986 роках — помічник завідувача відділу, консультант, завідувач сектору відділу зовнішньополітичної пропаганди ЦК КПРС.

У 1986—1989 роках — завідувач сектору відділу пропаганди ЦК КПРС.

З 1989 року — член ради засновників газети «Московские новости».

У 1989—1991 роках — заступник завідувача Міжнародного відділу ЦК КПРС.

З серпня по грудень 1991 року — помічник і останній прес-секретар президента СРСР Михайла Горбачова.

У 1992—1994 роках — політичний оглядач тижневика «Московские новости». З 1994 року — власний кореспондент щотижневого журналу «Новое время» в Парижі, з 1996 року — член редакційної колегії видання «Новое время».

Викладав в університетах Франції, Японії, Великої Британії. Живе у Парижі. Автор кількох книг-бестселерів про Горбачова та Радянський Союз.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Політичний екстремізм. Москва: Мысль, 1986.
  • Кремлівська хроніка [1964—1991 рр.] Москва: Ексмо, 1994.
  • Далі без мене...: Відхід Президента Москва: Прогрес: Культура, 1994.
  • Горбачов. Москва: Вагріус, 2001.
  • Останній день СРСР. Свідчення очевидця: спогади помічника Президента Радянського Союзу. Москва: Ексмо, 2022.
  • Горбачов. Людина, яка хотіла як краще. Москва: Ексмо, 2023.
  • Загублений світ. Чому сьогодні йде війна. Москва: Ексмо, 2023.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г https://nsarchive.gwu.edu/rus/Grachev.html
  2. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)
  • журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 10, 1990. (рос.)
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грачов_Андрій_Серафимович&oldid=42584108